“Чоловік і статуя”. Наймудріша притча про те, як важливо цінувати те, що є у тебе.
Жив собі колись у горах один чоловік, якому належала статуя, вирізьблена великим майстром. Та вже віддавна пожбурив її в кут, де лежала вона лицем до підлоги, й зовсім про неї забув.
Аж ось певного дня прибув до тієї місцини житель великого міста.
Був він людиною вельми освіченою та культурною. І, щойно побачивши статую, одразу спитав її власника, чи той, бува, не хоче її продати.
Власник статуї розреготався й відказав:
– Охота вам жартувати, пане, – хто ж захоче купити такий нікчемний, без жодної форми, камінь?
– Добре, – відповів городянин, – я дам тобі за нього срібляника.
А горянин і дуже зрадів, і здивувався водночас.
Скульптуру перевезли до міста на спині слона. Відтоді минуло багато днів і ночей, аж ось певного дня горянин вирушив до міста і, йдучи там по вулиці, постеріг перед одним будинком силу-силенну людей.
– Завітайте до нас, – гукав на повен голос з вікна будинку якийсь чоловік, – завітайте до нас,
І ви побачите найславетнішу і найпрекраснішу в світі статую. Всього за два срібляники дістанете змогу насолодитися незрівнянним витвором великого майстра!
І, заплативши два срібляники, горянин зайшов до музею щоб побачити скульптуру, яку продав срібляник (X. Жибран).
