Одного разу чоловік йшов повз один будинок і побачив бабусю в кріслі-гойдалці, поряд з нею гойдався в кріслі дідусь, який читав газету, а між ними на ґанку лежав собака і скиглив, ніби від болю.
Проходячи повз чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака.
Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив престарілу пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежав між ними і так само скиглив. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, якщо і завтра собака скиглитиме, він запитає про нього в престарілої пари.
На третій день він знову побачив ту ж сцену: бабуся гойдалася в кріслі, дідусь читав газету, а собака на своєму місці тужливо скиглив.
Він більше не міг цього витримати.
– Перепрошую, пані, – звернувся він до бабусі, – що сталося з вашим собакою?
– З ним? – перепитала вона. – Він лежить на цвясі.
Збентежений її відповіддю чоловік запитав:
– Якщо він лежить на цвясі і йому боляче, чому він просто не встане?
Бабуся посміхнулася і відповіла привітним, ласкавим голосом:
– Значить, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушитися з місця…
