Одного разу слiпий чоловік сидів на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля його ніг і табличкою «Я слiпий, будь ласка, допоможіть».
Один миловидний і благородний чоловік проходив повз і зупинився. Він побачив iнваліда, у якого було всього лише кілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її слiпій людині і пішов.
Вдень він повернувся і побачив, що капелюх повний монет і грошей. Слiпий упізнав його по кроках і запитав чи не він був той чоловік, що переписав табличку. Він також хотів дізнатися, що саме він написав.
Той відповів:
– Нічого такого, що було б неправдою. Я просто написав її трохи по-іншому.
Він посміхнувся і пішов. Новий напис на табличці був такий: «Зараз весна, але я не можу її побачити».
Мораль: найкоштовніші речі нам даються безкоштовно. Цінуйте це! Життя прекрасне!
