35 років тому ми з чоловіком вважали, що бог подарував нам чудо, коли на світ з’явився синочок. Сьогодні я знаю, що він дав нам найбільше випробування з усіх можливих. До 19 років був звичайною людиною. У нього були захоплення, друзі, подруги.
А в 19 його немов би підмінили – цілий день став читати книжки різні. Я точно знаю, що крім художньої літератури він також захоплювався філософськими авторами та психологією.
Кинув ні з того ні з сього університет. Пішов в армію. Ми думали, що може він захоче відновитися в університеті, але ні – диплом так і не отримав. На роботу теж не поспішав влаштовуватися – або в інтернеті сидів, або книжки свої читав. У 23 роки абияк змусили його влаштуватися на роботу. Він почав працювати сторожем. Гроші не великі, але хоч щось.
Почав заробляти деякі гроші в інтернеті. Звільнився, орендував квартиру і з’їхав. Ми з чоловіком раділи. Думали, що син узявся за розум, вирішив жити самостійно. Але самостійно жив недовго – може пару місяців. Потім повернувся. Ми дізналися, що він оформив на себе кредит. Довелося виплачувати кредит уже нам. Був недовгий період, коли він пожив з нами. Знову орендував квартиру, знову з’їхав. І знову повернувся, але вже через 5 місяців. Добре, що кредит ніякий не оформив. З того часу і живе з нами. Записує ролики, викладає їх в інтернет. Все мріє стати відомим блогером. Тільки час йде. А він ніде не працює, нічого так і не досяг. Друзів не нажив, дівчата немає. Живе в інтернеті, так книжки свої почитує …
