Ми познайомилися з Павлом, коли нам було по 20 років. Випадкова зустріч, приcтраcть, все дуже швидко закрутилося і вже через півроку ми вирішили одружитися.
Потім була підготовка до весілля, приємні клопоти, за якими я не дуже звертала уваги на якісь проблеми в стосунках. Рожеві окуляри щільно сиділи на моєму переніссі. Джерело
В день весілля Павло не приїхав мене викуповувати. Вірніше приїхав, але через дві години після призначеного часу. П’янuй, з краваткою в руках і сuнцeм під оком. Я сильно розлютилася – як так можна несерйозно ставитися до мене? Позлилась і проковтнула – в РАГСі чекають, ресторан замовлений, гості в зборі.
У момент, коли ми обмінювалися обручками, я не могла одягнути Павлу обручку – вона просто не лізла! Над цим завданням я пихкала хвилини дві, а у самій в голові металися думки – не до добра це, розвалиться шлюб (така прикмета є).
Через півроку чоловік втрачає свою обручку. Я занепокоїлася, згадавши ситуацію в РАГСі. Ми швидко купили йому нову і вирішили про це не згадувати. Але через півроку він знову загубив обручку! А ще через півроку обручку втрачаю я.
В обручках справа чи ні, але ми розлучилися через два роки після весілля. І я не була з цього здивована, адже все пішло не так в день нашого одруження і тривало далі. Відносини відразу зіпсувалися, почалися конфлікти, перетягування ковдри на свій бік. Загалом, до прикмет я тепер прислухаюся.
