Прийняли рішення з чоловіком, не заводити дітей. Мені – 35, чоловікові – 37. Разом ми вже 14 років. Такий усвідомлений вибір зробили ще в юності. Природно, зіткнулися з нерозумінням з боку родичів.
Батьки стверджують, що потрібно завести дитинку, а без дітей – у нас несправжня сім’я. Серйозно? Чому народження малюка робить сім’ю повноцінною? Тому що так робили наші мами та бабусі? Нам зараз і вдвох добре, навіть домашніх улюбленців не заводимо.
Просто поки не хочемо дітей, ми до цього не готові. Зайняті своїми відносинами, кар’єрою, подорожами. Чоловік повністю мене підтримує. Останнім часом мама все частіше почала мене переконувати, що дитина потрібна і я задумалась.
Каже: “Тобі вже через пару місяців 36, ти не молодшаєш. Час йде. З кожним роком стаєш тільки старшою, завагітніти буде складніше”.
Якщо подумати, то в її словах є сенс. Немає ніякої гарантії, що чоловік не передумає, наприклад, в 50, коли я вже фізично не зможу народити. А усиновити не захоче. Тепер не знаю, що робити: народити зараз, навіть якщо ми не планували, щоб не залишитися біля розбитого корита?
