Кожен з нас хоч раз стикався з відчуттям ніби весь світ проти. Одна невдача слідує за іншою. Одні з нас впадають у відчай і думають, що це кінець всьому. Інші ж бачать нову можливість, адже коли ти на дні залишається лише один шлях – вгору.
Ось вам притча про те, як потрібно дивитися на світ.
Жила в лісі одна стара. Жителі села її боялися. Подейкували, що вона може проклясти або порчу навести. Але коли потреба змушувала – просили її допомоги.
Один житель села славився своїм невезінням. Невдача прямо по п’ятах за ним ходила. Втомившись так жити, зважився піти до баби.
– Що тебе привело до мене? – запитала баба, коли бідний хлопчина прийшов до неї одним літнім ранком.
– Стара, допоможи мені, будь ласка. Біда за мною по п’ятах ходить. Дружина мене кинула, пішла до іншого. Хата згоріла, живу у тітки. Кінь мій помер і тепер землю нічим орати. Хоч плач.
– Добре, я можу тобі допомогти. Пішли.
Завела стара хлопчину далеко в ліс і залишила там на узліссі. Довго шукав дорогу назад хлопчина, зневірився. Думав уже в лісі вовки з’їдять. Але йому пощастило. Під вечір вибрався з лісу. Зітхнув спокійно. Зрадів, що живий і скоро піде додому. Тітка вечерею наготує. Побачив своє село – на душі тепло так стало. Будиночки, дим валить з труби. Чути голоси діточок, які грають у дворі. Мекання кіз, мукання корів – все таке рідне, знайоме.
Подумав хлопчина «Чого я впадаю в розпач. Живий я, молодий і здоровий. Попереду купа часу. Дружину нову знайду, діточок заведу. Будинок відбудую. Грошей зароблю і коня куплю. Все у мене вийде. Переживаю даремно. »
І відправився в село. І тут, на дорозі зустрів стару. Вона посміхнулася і каже:
– Сподіваюся ти засвоїв мій урок. Якщо перед тобою закрилися одні двері, то обов’язково інші – будуть відкриті. Головне озирнутися на всі боки і уважно пошукати. Вихід з лісу ти ж знайшов. Так і в житті – завжди шукай відчинені двері, а не стій і дивися на закриті.
