Неймовірно повчальна притча, що змушує задуматися …
Як часто кожен з нас замислювався про вселенську несправедливість. Здавалося б, ти до людини зі всією душею, а вона у відповідь до тебе обертається тим самим місцем, на якому сидить. Чому часом ми робимо добро, а його не цінують і ще на додачу розпускають про нас наклеп? Люди начебто закривають очі на наші добрі вчинки і просто-напросто перекреслюють їх. Чому за щире бажання допомогти тобі плюють в душу? Хіба ти це заслужив? У чому ж все-таки проблема: в тобі чи оточуючих? Чи потрібно взагалі робити добро? Чи варта ця гра свічок? Тепер можеш дихати спокійно – ця неймовірно повчальна притча дасть відповідь на запитання, що давно мучить тебе. До чого ж мудро і правдиво!
Одного разу до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись сльозами, розповіла старцю свою історію.
– Я не знаю, як мені далі жити … – з трепетом у голосі промовила вона. – Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу … По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим можу. Я дійсно робила це все безоплатно, але натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто втомилася … Благаю, скажіть, як мені бути?
Мудрець терпляче вислухав і потім дав дівчині пораду:
– Роздягнися догола і пройдися зовсім голою по вулицях міста, – спокійно сказав старець.
– Вибачте, але я ще не докотилася до такого … Ви, напевно, з глузду з’їхали чи жартуєте! Зроби я таке, то не знай, що очікувати від перехожих … Гляди, ще хтось збезчестить або поглумиться наді мною …
Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.
– Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері. Ти пускаєш туди всіх, кому не лінь. Твоя душа – це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа повна зла і пороків – саме таку потворну картину вони і бачать, коли зазирають в твою чисту душу. Їм не вистачає сили і мужності, щоб визнати, що ти краще за них і помінятися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих …
– Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? – запитала красуня.
– А давай підемо зі мною, я дещо тобі покажу … Подивися, це мій сад. Ось уже багато років я поливаю ці небаченої краси квіти і дбаю про них. Зізнатися чесно, я жодного разу не бачив, як розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити – це прекрасні квіти, які ваблять своєю красою і запашним ароматом. Дитя, учись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, – розкривай своє серце перед людьми обережно і непомітно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу хорошим людям. Іди від тих, хто має тебе за ніщо, обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тебе вони будуть тільки бачити потворне відображення себе.
У світі багато бруду і зла. Але той, хто хоче, залишається чистим …
Будь щирим і чесним перед собою і іншими. Однак пам’ятай: не варто метати бісер перед свинями. Це не піде на благо ні тобі, ні їм.
