Колись йому бабуся завжди говорила йому: «Онуче, ось виростеш і якщо стане тобі на душі погано – йди до храму, тобі завжди там буде легше».
Виріс цей чоловік. І стало йому жити якось зовсім нестерпно. Згадав він слова бабусі і пішов в храм. І тут до нього підходить хтось: «Не так руки тримаєш!» Другий підбігає: «Не там стоїш!» Третій бурчить: «Не так одягнений!» Ззаду обсмикують: «Неправильно хрестишся!» А тут підійшла одна жінка і каже йому:
– Ви б вийшли з храму, купили собі книжку про те, як себе тут вести треба, потім б і заходили.
Вийшов чоловік з храму, сів на лавку і гірко заплакав. І раптом чує він голос зверху:
– Чому ти, дитя моє, плачеш?
Підняв чоловік своє заплакане обличчя і побачив Христа. І каже:
– Господи! Мене в храм не пускають!
Обняв його Ісус і відповів:
– Не плач, вони і мене давно туди не пускають…
Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви й самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
Євангеліє від Матвія 23:13
Головне те, що в серці у людини, яка прийшла до церкви, а не те, як вона виглядає та хреститься. Господь почує тебе і поза стінами храму, головне, щоб була щирою твоя молитва.
