Найкоротшу і найвиразнішу відповідь на погрози дали спартанці. Їх з дитинства вчили говорити коротко та зрозуміло. Це відповідь з одного слова, але в ньому глибока мудрість…
Македонський цар Філіп хотів напасти на Спарту. Але спочатку добре пригрозив, щоб спартанці злякалися і самі здалися. Відчинили йому ворота до міста. Цар Філіп сказав: мовляв, якщо розгромлю вашу армію, якщо я виламаю браму в місто, я накажу зруйнувати ваші будинки та храми, витоптати сади та посіви. Так що краще добровільно здавайтеся!
Спартанці послання вислухали та відповіли на загрозу одним словом.
“Якщо”.
А потім вжили всіх заходів для свого захисту. І не скорилися македонському царю Філіпу. Він не зміг завоювати Спарту.
Якщо вам хтось чи щось загрожує, це можливий розвиток подій. Але не обов’язковий. Загроза повинна мобілізувати та надавати сили. Шукати виходи та захищатися. Тривога та страх відносяться до того, чого ще немає. Якщо це станеться, все буде дуже погано. І ми чудово це розуміємо. Отже, треба вжити всіх заходів, щоб захистити себе. Абсолютно всіх.
Якщо загроза страшна, то треба старатися, щоб захистити себе. І боротися всіма доступними способами. І дати зрозуміти тому, хто загрожує, чи самій долі, що ви готові до бою. До самозахисту.
“Якщо” – ось ключове слово. Погане може статися. А може й не статися, якщо ви готові до боротьби та сформували намір захищатись. Майбутнє варіативне. Від нас багато залежить.
А лють загрожує і небезпека події тільки ще більше повинні спонукати нас до боротьби.
Якщо погане все ж таки трапиться, думатимемо, що робити далі. Але «якщо» — це залежить від нас і від долі. І ми готові до відсічі, якщо що…
© Анна Кір’янова
