Ситий голодного не розуміє, здоровий хворого ніколи не зрозуміє. Людина, яка не перейшла через біди і спокуси, не зрозуміє скорботного. Щасливий батько не зрозуміє того, що усиротів, втратив своє дитя. Наречений не зрозуміє розведеного. Людина, в якої живі батьки, не зрозуміє того, хто щойно поховав матір.
Не розуміємо і…осуджуємо.
Часто осуджуємо ближніх, не маючи життєвого досвіду..
Ми не розуміли, що відчувала ця людина. Прагнули напучувати її, а їй було не до зауважень. У неї від горя опустилися руки, у неї тужила душа, їй не потрібні були моралі і високопарні слова. Все, що їй потрібно було в той момент – співчуття, підтримка і розрада, але ми цього не розуміли.
І лише коли Господь нас проводить через ТЕ Ж САМЕ, ми починаємо відчувати те, що відчувала ЦЯ людина.
Зі сторінки о.Романа Грицишин
