“Хтось провокує вас на скандал, ображає, нападає, норовить зачепити за живе? Не завжди треба вступати в бій і відповідати ударом на удар. Не завжди. Є інший спосіб дій, дуже простий.
Якщо є можливість відійти, вийти з контакту з агресором, не втративши гідності, краще так і зробити. Відступити, відійти, дати дорогу розлюченому носорогу або отруйній змії.
Вас викликають на стежку війни. І агресивно йдуть вам назустріч. Подумайте на хвилинку ось про що: чи варто вступати в битву і в довге протистояння.
Чи варто затримувати нападника на його шляху? На тій стежці, яку він вибрав і на яку пропонує ступити і вам?
Не треба добру людину викликати на стежку війни. І з образами і піднятими кулаками йти на неї.
Добрий і розумний відступить. Зійде на узбіччя. Поступиться дорогою.
І той, хто йде по стежці війни, піде по ній далі. Прямо в лапи демонів зла, в пекло. Тому, що стежка війни веде саме туди. І не варто затримувати злого, вступаючи з ним у бійку.
Іноді треба поступитися, якщо є, куди відійти. Нехай енергійно крокує, потрясаючи кулаками і викрикуючи образи – так його швидше помітять. І дійде він значно швидше. Не треба його затримувати.
Так і написано: не заважайте йому збирати розпалене вугілля собі на голову. Не будьте стопором на його шляху. Краще відійти.
Доріг і стежок багато на світі. І кожен може вибирати свою дорогу і свій особистий шлях, без божевільних”.
© Анна Кір’янова
