Іноді людина падає в яму.
Тільки що вона літала і все йшло просто прекрасно. Здавалося, що так буде завжди. А потім вона падає з висоти на саме дно, абсолютно несподівано і миттєво. Все пропало! Людина сидить на дні ями і їй здається, що так буде завжди. Завжди треба пам’ятати, що життя мінливе. Але якщо ти літав, значить, ти вмієш літати. І можеш знову злетіти.
Раз ти був щасливим і успішним, ти знову можеш ним стати. Мозок пам’ятає програму, навігатор пам’ятає шлях, а доля – сам бачиш, доля мінлива. Якщо вона заштовхала тебе в яму ні з того ні з сього, може несподівано і витягнути. Якщо ти докладеш трохи зусиль. Все може скластися на краще. Хоча в це важко повірити.
Напевно, Ів Сен Лоран, і не повірив би, коли опинився в дурдомі, вибачте вже. Ну, в психлікарні. Не дивно, що він там опинився і трохи збожеволів. Занурився в таку депресію, що важив всього сорок кілограмів, це вага кісток. Спочатку було щасливе дитинство, ласкава мама і люблячі сестри, перша виставка моделей в дев’ятнадцять років, потім робота в модному будинку Діора, оплески і захоплені відгуки у пресі, гроші, вечірки, світське суспільство…
А потім раз! – і закликали на війну в Алжир. А до цього колекція провалилася з тріском. Ось ні з того ні з сього. В армії чутливий юнак збожеволів і занурився в депресію. У справжню. І опинився в психлікарні. І тут його прийшов відвідати один, П’єр Берже. Друг повідомив, що Сен Лорана звільнили з “Діора”. Кому потрібен психічно хворий невдаха?
Ось це падіння. Все втрачено, абсолютно все. Залишається лягти і померти. Але саме з цього моменту почався справжній шлях до слави і грошей. Ів Сен Лоран так обурився, що прийшов до тями і подав до суду на компанію “Діор”. Адже його звільнили несправедливо, просто вирішили, що з ним все покінчено. Він виграв хороші гроші, на ці гроші відкрив свій модний будинок і прославився по-справжньому. І розбагатів по-справжньому. Тільки став трохи забобонним, як йому дорікали матеріалісти. Він жодного показу не починав, поки не одягав власноруч на дівчину-модель серце з червоних рубінів. Воно повинно було захистити від недобрих поглядів і принести милість долі. Ів Сен Лоран вірив у долю. Яка може раптово кинути на дно ями. А може піднести під хмари. У будь-який момент може статися все, що завгодно, – ось про це треба пам’ятати.
І ще про одне треба пам’ятати: якщо ви літали, швидше за все, ви знову полетите. У вас вбудована ця функція: літати. Ви вмієте. І треба чекати милості долі, вживаючи заходи для власного порятунку, навіть якщо яма і депресія дуже глибокі. Як тільки ви досягнете дна, треба від цього дна відштовхнутися, як вчили древні мудреці. Коли втрачати буде більше нічого, коли залишиться вага кісток, так би мовити, можна злетіти знову. Якщо ваша доля мінлива, якщо щаслива смуга змінилася чорною смугою відчаю, швидше за все, потім відбудуться нові зміни. А у Ів Сен Лорана і психіка була мінлива: він то впадав у депресію, то відчував надзвичайний прилив сил і натхнення, створюючи прекрасні колекції.
В хвилину відчаю треба пам’ятати: якщо доля раптово все забрала, вона так само раптово може все повернути. Це, звичайно, не про остаточні втрати, не про втрату близьких, а ось про таке падіння. Яке може стати початком нового шляху, якщо докласти зусиль для свого порятунку і відновлення справедливості.
