“Жив собі один чоловік, у якого рясно зародив горіх. Позбиравши горіхи, він відніс їх на базар, щоб здати їх всіх разом продавцям на базарі. Не мав часу продавати покупцям сам особисто. Коли він запропонував трьом продавцям горіхи, ті у присутності один одного вирішили їх перевірити. Кожен розлупав по горіху. Два продавці, покивавши головою, відразу розвернулися і пішли. А один з них придбав в господаря всі горіхи.
Одному, що пішов, попався горіх, гнилий всередині. Іншому з величезним червяком. А третьому, що придбав всі горіхи, попався чудовий горіх, ядро якого було смачне і велике. І хоча він бачив горіхи, які попалися іншим двом, він все одно заплатив за всіх.”
Ядром нашого християнства є любов. Хоча є багато різних видів горіхів (є ті, навіть яких я ніколи не бачив), проте у всіх є тверда скорлупа і ядро всередині. Часто горіхи гарні з вигляду, виявляються без ядра всередині.
Так і люди: зовнішність є оманлива.
Ззовні гарні, всередині без любові.
Через навіть найтвердішу шкаралупу до середини може потрапити хробак. Так і через гріх, ненависть та байдужість диявол в серці людини краде любов.
Без любові все марне. Молитва, добрі справи і взагалі все в житті. Гнилизна горіха і той хробак робить горіх ні на що нездатним.
Посадивши його навіть в найсприятливіші умови, він не проросте і не дасть плід. Але Господь, що “милосердний до невдячних і злих”, любить всіх нас одинаково.
Той з продавців, що купив всі горіхи, це сама Любов, Бог. Він інший від нас. Його логіка нам незрозуміла.
Як він міг заплатити одну ціну хрестом за всіх нас, таких різних? Бо в нього немає “шкаралупи”, яка є в нас. Тому Він на Голготі і виявився таким беззахисним!
о.Олег Кобель
