В однієї жінки виникло відчуття, що життя вдалося: професія, улюблена робота, троє синів. Усвідомлення щастя прийшло у 60. І відразу зникло: не стало чоловіка. Але це – життя. З його законами не посперечаєшся.
Сини стали вмовляти мати піти з роботи: “Мамо, гроші є, навіщо тобі працювати? Мамо, ти краще частіше до нас у гості приїжджай, з онуками спілкуватися” – говорили вони.
Жінка довго не наважувалася піти з колективу. Але начальник дав зрозуміти, що повага повагою, але треба давати дорогу молодим. З гулянням та піснями проводили на пенсію.
А далі – найцікавіше.
Стала жінка дітей відвідувати.
Старший син – сувора, ділова людина. І дружина у нього під стать. Внуки, навпаки, розпещені, ліниві. Вони безперервно лаялися і сварилися, але вважали, що це нормально. Робота напружена, великі гроші даремно не даються.
У жінки тиск піднімався, їй хотілося швидше поїхати від них. Син не затримував: мамо, ти погано виглядаєш, піди по лікарях, лікуйся. Більше відпочивай.
Мати за кілька місяців поїхала до середнього сина. Він цілими днями сидів носом у комп’ютері. Майже з нею не розмовляв. Внуків побачила та поїхала. Була гостею, нічого не робила, але відчувала втому.
А коли приїхала до молодшого сина – сама здивувалася. І містом годинами ходили, і делікатеси їли, а тиск – як у космонавта. Дуже багато сміялися, жартували, згадували.
Син сказав: “Мамо, ти зараз виглядаєш краще, ніж 10 років тому”.
Подивилася жінка на себе в дзеркало, і справді красуня з рум’янцем на щоках! Ні харчування, ні навантаження, ні погода її “не брали” поруч із цим сином та його сімʼєю.
Через рік вона знову відвідала синів, а потім ще через рік. І як під копірку: у старшого погано почувається, а у молодшого – розквітає. Спочатку думала, що збіг. Але ні, таких збігів не буває. Це люди так впливають. Їхнє ставлення.
Коко Шанель, революціонерка у світі моди, прожила 87 років. Вона говорила:
Старість не захищає від любові, але любов захищає від старості.
В Індії кажуть:
Один клоун, який приїжджає до міста, дає людям більше здоров’я, ніж сто ішаків, навантажених ліками.
Але одній – не весело. Сміятися краще в компанії своїх людей. Сміх – це ліки. А любов та повага – якість життя, його фарби.
