Можливо, у вихованні дітей найважливіше те, який приклад ми, дорослі, їм подаємо. Це стосується і стосунків між батьками. Діти все бачать, все вбирають, немов губка…
У мене є одна знайома жінка, у якої щаслива і дружна сім’я. У неї з чоловіком чудові стосунки. У них вже доросла дочка і дорослий син, які з ними із задоволенням спілкуються. Разом з онуками вони щасливо проводять час. Одного разу, обговорюючи тему дітей, я запитав у неї, як їй вдалося домогтися такої гармонії в родині. І ось що вона розповіла:
«Насправді, все просто. Я ніколи не виховувала дітей, я завжди замість цього допомагала їм самостійно дорослішати і розвиватися. Я ніколи не дивилася на дітей, як на свою власність і ніколи не проектували на них свої особисті плани та мрії. Не перетворювала дітей в свої проекти. Я всього лише двері, через які вони потрапили в цей світ, щоб знайти себе, розкрити свій потенціал, прожити власне і щасливе життя.
Після їх народження я зосередилася, в першу чергу, не на них, а на собі і на любові до чоловіка. Діти бачили наші взаємні почуття і наш світанок. Вони харчувалися нашими щирими емоціями, якими ми з радістю з ними ділилися. Через себе ми наповнювали їх, і як і раніше наповнюємо, теплом, ласкою і турботою.
Звичайно ж, я завжди допомагала їм у всіх їхніх планах і мріях. Але це були саме їхні плани і мрії. Я їх не виховувала. Завжди питала у них дозвіл, чи можна допомогти, підказати чи порадити.
Коли вони стали повнолітніми, я з легким серцем відпустила їх у доросле життя. Вони самі вибрали собі партнерів, і після весілля я ніколи не втручалася в їхні стосунки. У своїх сім’ях вони самі налагодили і налаштували все так, як їм подобається, а не так, як подобалося б мені.
Це їхнє життя, вони мені нічого не повинні. Я ніколи не жертвувала собою заради них. І ніколи не вимагала від них нічого такого. Я розкривала себе і свою любов до найкращого чоловіка в своєму житті. І тому вони щиро люблять мене і їхнього батька, який все життя був для них найкращим прикладом. Прикладом, як чоловік може любити жінку, яка не переходить повністю на дітей, на шкоду самим головним стосункам в її житті. Жінку, яка всім серцем допомагає йому розправити крила і злетіти.
Мої діти по життю стали самостійними і зрілими людьми, які побудували щасливі і люблячі сім’ї за нашим прикладом. І тепер вони просто так люблять нас, тому що ми є. І тому що нам усім разом цікаво проводити час. Дослідити і пізнавати це чудове життя».
