Що людина зробила з іншими, те і з вами обов’язково зробить. Дуже наївно вважати себе винятком. Мовляв, ви – це інша річ! Тому що ви це ви!
Тацит описує сцену примусу філософа Сенеки до смерті. Була така кара в Стародавньому Римі – вам гуманно пропонувалося самостійно позбавити себе життя.
Ну ось, літній філософ, мабуть, ляснув себе долонею по лобі. Справді, – каже, – що це я чекав? Досить безглуздо з мого боку було мати безглузді надії.
Нерон убив рідну матір, брата та дружину. І голову цієї дружини подарував новій дружині у вигляді весільного подарунка. Цілком логічно, що тепер він уб’є свого вчителя. Це його манера така. Він з усіма чинить однаково.
Жаль, що просвітлення пізно прийшло до філософа. Він сподівався, що йому Нерон збереже життя. Він же його вчитель та вже пенсіонер, можна сказати. Філософ помер. Даремно сподівався!
З нами вчинять точно так, як звикли чинити з іншими. Зраджував чоловік тих, за чий рахунок годувався, – і нас обов’язково зрадить. Обливав брудом тих, з ким дружив чи спав, – обов’язково й нас обіллє. Обманював, кидав, підставляв – так зробить і з нами. Це питання часу.
Щоб зрозуміти, чим закінчаться ваші стосунки, подивіться, як закінчувалися стосунки цієї людини з іншими.
Багато хто впадав у наївні ілюзії. Навіть мудрий філософ Сенека в глибині душі сподівався, що з ним усе буде інакше. Що він залишиться винятком. Ось і ми чомусь сподіваємося, що нас особисто не зрадять, не підставлять, не видадуть ворогам… Це ілюзія. Така сама, як «Всі помруть, а я залишуся!». Або «зі мною такого не станеться». І цієї ілюзії треба позбутися якнайшвидше.
І ось найкращий спосіб зрозуміти, що за людина поруч із вами. Просто подивіться, як закінчувалися його стосунки. Як він завершував контакти? І багато чого стане зрозумілим і очікуваним.
Автор: Анна Кір’янова
