Зрада – це іспит на довіру до вашого вищого «Я». Зраджують, отже, передають у руки Богу. Щоразу, коли людина зазнає крайньої точки болю, їй відкривається і максимальна благодать.
Якщо вас зраджують — значить передають на енергорівень вище. Іншими словами: відпускають людину, щоб вона рухалася далі.
З відходом старої програми життя одночасно відкриваються нові можливості. Щоразу, коли людина зазнає крайньої точки болю, їй відкривається і максимальна благодать.
Пройшовши через фізичні страждання – відкривається астральний провідник, емоційний біль – відкриває ментальний провідник. Ментальне розчарування — відкриває духовний вихід, відповідно духовне розчарування веде до тонших світів і так нескінченно.
Зраджують — передають у руки Богу
Багато хто дуже часто і надовго зависає в будь-якій ситуації, образі і тільки через біль і страждання можна змістити їхній фокус уваги в ширший діапазон життєвої об’єктивності.
Не страждати? Неможливо – ця умова закладена в ДНК людини Творцем для сходження душі догори (або сходження донизу – що не дає вихід) та активного розвитку.
Щоразу, коли людину хочуть підняти, розкрити її внутрішню суть — вона щось втрачає… Але чому? Такий процес вибору між минулим та майбутнім. Страх втратити щось зручне, звичне, знайоме… Адже завжди потрібно вибирати: Страх чи Любов.Адже якщо людина не довіряє Богові — вона починає грати в ігри із собою.
Вибудовування стратегічних завдань, не узгоджених із програмою Творця, веде до розчарування в сенсі життя. Людина мріє керувати кожним днем, хвилиною і знову починає страждати, коли руйнуються плани. Її практично змушують взяти полотно та фарби та малювати життя по-новому. Знову страх, напруга…
Ось чому неможливо не відчувати болю, доки є прив’язки, є умовності, але немає довіри до Долі. Тому зрада — це іспит на довіру до вашого вищого «Я». Зраджують — передають у руки Богу. А тут уже вибирати не доводиться, коли ведуть. Страх повинен поступитися місцем Любові та Прийняттю.
Авторка – психологиня Оксана Кокота
