Коли комусь такому погано і тривожно, він тулиться до вас, як перелякане дитя.
І ви з усіх сил втішаєте, підтримуєте, допомагаєте. Вам теж несолодко, але переживання іншої людини сильніші за ваші. Треба підбадьорити іншого і допомогти йому!
Так одна дівчина їздила з подругою по лікарях – у тої підозрювали поганий діагноз. Вона і сама погано себе почувала, голова боліла, мучила слабкість, але хіба можна залишити подругу одну? Це, до речі, і не подруга була; приятелька, добра знайома.
Люди, які стрибають вам “на ручки” в разі небезпеки, через деякий час вас же і будуть поливати брудом
Дівчина возила цю знайому на своїй машині. Чекала в чергах. Підтримувала і зміцнювала надію. Вислуховувала довгі сповіді та розповіді про всякі симптоми, слухала про аналізи. І постійно була в лікарнях, де теж бачила хвороби й людей, що страждають.
Ця знайома одужала; вірніше, діагноз не підтвердився. Все добре! А добра дівчина захворіла. Відвідування лікарень і постійна підтримка знайомої, розмови про хвороби виснажили її. І стався серцевий напад.
Знайома, яка видужала, навіть не подзвонила їй. Не написала. Але це півбіди. Ця приятелька сміялася над дівчиною з іншими та жартувала з її приводу. А потім при зустрічі покритикувала “блідий вигляд” дівчини. І сказала, що та виглядає просто жахливо.
Ну, таких історій чимало в житті. Але потім ця приятелька дійсно захворіла, все ж минулі симптоми були тривожним знаком. І вона відразу почала писати й телефонувати цій дівчині та скаржитися на здоров’я. Ділитися тривогами та страхами; навіть о четвертій ранку. І просити разом з’їздити до лікарів …
…Добра дівчина просто не змогла поїхати – вона погано себе почувала. Але втішала і підтримувала знайому знову і знову…
Це тому, що дівчина була добра. Але ось такі люди, які стрибають вам “на ручки” в разі небезпеки, а потім вас же і зачіпають – вони не змінюються. Ви для них мало значите. Їм просто тривожно, ось вони до вас і потягнулися.
– Буває, що хтось у поганому становищі такий вразливий і добрий, так потребує вашої допомоги та підтримки! А потім все налагоджується, і він грубо або презирливо відштовхує вас;
– Колега під загрозою звільнення шукає у вас допомоги, а потім вас висміює з іншими, коли небезпека минула;
– Дорослий син з’являється тільки тоді, коли йому потрібні гроші та допомога. Ось тоді він добрий і відкритий, прямо горнеться до вас. А потім каже: “не лізь!” і не дзвонить. І ви знаєте, що це означає. Це означає, у нього все чудово! Він побіг гратися з друзями, як у дитинстві. А ви йому нецікаві.
Така поведінка – ознака людини з рисами інфантильної особистості. Хтось такий – як дитина, використовує вас замість укриття від грози або замість парасольки в зливу. А потім ви не потрібні – навіщо потрібна парасолька в сонячну погоду? Або ліки в здоровому стані?
Але ці речі потрібні. Потім будуть потрібні обов’язково.
І людина – не річ. Хоча ці люди використовують інших, як речі. І плюють в колодязь, з якого їм знову доведеться пити.
Якщо ви не пов’язані близькими зв’язками, подумайте, ким вас вважають. І як вчинять наступного разу, коли закінчиться дощ …
