Якось подруга попросила мене доглянути кота. Перші кілька днів у мене вдома він був сором’язливим і ховався у безпечному місці. Але згодом кіт наважився вийти зі свого притулку та дослідити всі кімнати. А за тиждень він, розтягнувшись, уже спокійно лежав на дивані.
Коти – дивні створіння. Їм подобається скидати речі з полиць без будь-яких причин і втискатися в тісні місця. Цей кіт нічим не відрізнявся від решти. Він поводився непередбачувано. Іноді він ходив навколо мене і терся об ногу, а іноді ховався під стіл або за шторами. Часом йому не вистачало уваги, а часом хотілося побути на самоті. Бувало, що кіт вибігав мені назустріч чи, навпаки, тікав від мене.
У ті дні, коли кіт був лагідним, я була дуже щасливою. Але якщо він поводився агресивно і тримався подалі від дивана, на якому ми зазвичай сиділи вдвох, я турбувалася. Тоді я питала свого хлопця, чи все гаразд із котом. Я думала, чи не налякала його, вважаючи себе причиною його відстороненої поведінки. Уважно вислухавши мої переживання, мій хлопець (завжди такий спокійний та емоційно врівноважений) нагадував мені: «Ти ж не знаєш, що в нього на думці».
Я проектувала на цього маленького кота власні думки та емоції. Я не знала, що він думає. Я лише бачила його поведінку, яка є похідною безлічі різних факторів, а решта була просто моїми домислами.
Це нагадало мені про всі ті прояви тривожності у відносинах, які переслідували мене. Замість того, щоб приймати людину такою, якою вона є насправді, я автоматично пов’язувала її поведінку з собою, причому в негативному контексті. Я одержимо згадувала його слова та вчинки, відчайдушно намагаючись розшифрувати їхній прихований сенс. Запитувала себе, чому він вчинив саме так, і ставала дуже тривожною, якщо він мене не заспокоював. Передбачала гірше, тихо мирячись з його ставленням, бо була надто зайнятою, щоби провести здорові межі.
Тепер, будучи більш емоційно стабільною людиною, я перестала шукати причини в собі та зрозуміла, що не все навколо пов’язане зі мною і не завжди відбувається з моєї вини. Я навчилася приймати свої потреби та вголос заявляти про них, якщо у відносинах вони не задовольняються. А якщо подібне стає регулярним, то проблема вже не в мені чи моїх завищених потребах, а в тому, що ці відносини мені не підходять. І я просто йду.
У випадку з котом мені ніяк не дізнатися, що було в нього в голові, тому немає сенсу гадати і думати про щось інше, крім його базових потреб. У людських відносинах ситуація аналогічна вам не прочитати чужі думки. Ви можете лише спостерігати та ставити запитання.
Інші люди можуть здаватися вам загадкою, яку ви дуже хочете розгадати. Особливо це стосується випадків, коли вони завдають вам болю або виявляють неповагу. Вам хочеться зрозуміти причину і зрозуміти, чи це пов’язано якось з вами. Хочеться співпереживати їм, тому що ви впевнені, що це правильно і що співчуття допоможе виправдати завданий вам біль. Але ви маєте думати про інше.
Вам слід зосередитися на тому, чого ви хочете від стосунків і чи задовольняються ці ваші бажання. Якщо стосунки роблять вас нещасними, необхідно переоцінити їх і прийняти рішення про те, чи збираєтеся ви й надалі миритися з цим, аналізувати минуле, вважати себе винними і сумніватися в собі.
Коли хтось змушує вас страждати або виявляє до вас неповагу, насамперед у вас може виникнути думка, що ви цього заслуговуєте і повинні розширити свої межі, щоб нормалізувати ставлення партнера до себе, адже ви так боїтеся його втратити. Але насправді важливо навчитися уникати копання в собі та сумнівів у своїй цінності. Ви повинні подивитися на факти та поставити на перше місце власне благополуччя. Тому що втратити себе набагато гірше, ніж втратити того, хто змушує вас страждати.
Якщо ви думаєте, що для того, щоб зрозуміти, що між вами сталося, вам спочатку потрібно зрозуміти поведінку іншої людини, то я маю для вас хороші новини: справа не в тому, що зробили вони або ви. Справа в вас самих — у тому, чи задовольняються ваші потреби і що ви робите, щоб досягти бажаного.
Ви можете просто залишити непотрібних людей позаду. І вам не потрібно розуміти чи співчувати тим, хто завдає вам болю. Ви можете не хотіти мати з ними нічого спільного, назавжди про них забувши. Це не робить вас поганою людиною і не перешкоджає зціленню.
Зрештою, єдина людина, яку ви знаєте досить добре, це ви самі. І контролювати ви можете також лише себе. Ось чому самосвідомість є такою важливою. Замість витрачати час на спроби «прочитати» людей, які задумали щось погане, ви повинні зосередитися на розумінні себе.
Замість того, щоб намагатися зрозуміти, чому хтось погано з вами поводиться, краще запитайте себе, чому ви продовжуєте спілкуватися з тими, хто не може дати того, що вам потрібно. Все це допоможе вам краще вибирати собі партнерів у майбутньому та продовжувати рухатися вперед, як роблять усі зрілі та впевнені в собі люди.
