Біль – це те, від чого прийнято позбавлятися, вважається поганим і непотрібним. Якщо болить щось в тілі – приймають знеболююче. Якщо болить в душі – забувається, заїдається, висміюється, запивається алкоголем, відмахується і т. д. Люди не схильні задумуватись про те, що природа не створює нічого лишнього, вона надто економна для цього.
Якщо щось болить в тілі – це сигнал: щось пішло не так, ви живете не так, ідете не туди, приймаєте не ваше рішення, не так харчуєтесь, не в тих відносинах перебуваєте, займаєтесь не своєю справою, відноситесь некоректно до когось чи до чогось. Біль – це інформація. Це не випадковість, не збій в системі сповіщення, не покарання. Це просто сигнал тіла: «Ей, друже, у мене тут біда, справи йдуть невесело, мені тут не вистачає води, корисних речовин для відновлення клітин, у мене тут травма, отрута, зроби щось, поки не сталось невідворотнє.
Якщо ви відчуваєте душевний біль, все те ж саме: «Ей друже, дивись: тобі не вистачало любові в дитинстві, розуміння, безперечного прийняття батьків і інших важливих людей, котрі тебе виховували чи були поряд. Тобі не вистачало люблячих дотиків, визнання твоїх цінностей і твого права бути. Зроби щось з цим». Це те, про що говорить біль.
Так сталося, що людина, якою б незалежною вона не намагалася стати – це відкрита система, що знаходиться в постійній взаємодії з оточуючим світом, що залежить і від нього, і від себе самої. Ми потребуємо повітря, води і їжі – інакше ми помремо. Це знають всі. Але не менше ми потребуємо любові і прийняття з боку важливих для нас людей, особливо в дитинстві, коли ми повністю від них залежимо. І чим більша ця залежність, тим більше значною для виживання вважається потреба в любові. Це вже знають не всі. Не всі знають, що у них є право від народження – бути коханим, бути об’єктом турботи, незалежно ні від чого – просто тому, що вони є.
Необхідність в ласкавих дотиках, повноцінному контакті з батьками в дитинстві є необхідністю – без задоволення цієї потреби людина потім довго саботує життя і розбирається з багатьма проблемами. Розбір дитячих травм – хороша можливість для тих, хто намагається зрозуміти причини своїх проблем у дорослому житті і побачити, які саме прогалини потрібно заповнити.
Біль – це тонка нитка, по якій ми можемо повернутися в минуле, де наші внутрішні потреби не біли належним чином задоволені. Але такі подорожі не здійснюються поодниці. Знадобиться хороший провідник, тому що знайти і знеструмити джерело болю буває дуже важко. Шлях цей не буде простим. В цьому процесі буде звільнятися багато травматичного матеріалу, бути в контакті з яким дуже і дуже непросто. Саме для цього і потрібна буде поряд людина, яка добре знає, як з цим правильно обійтись.
Відкривши для себе біль, що витіснявся роками, людина стає спроможною прийняти, що в минулому про нього не подбають так, як йому належить. Тоді вона може спробувати подбати про себе сама зараз, в даний момент. Одного разу біль розчиниться, оплакувати минуле вже не буде хотітися. Це буде результатом довгої і клопіткої роботи – ставати самому собі дбайливим родичем. Але воно того варте. Біль більше не буде ворогом. Якщо він з’явиться, значить у нього для вас є важливе повідомлення. Десь вже ще залишився дефіцит, який потрібно поповнити.
Коли ми чуємо повідомлення болю і діємо, відповідно до нього, з’являється місце для щастя. Настає час, коли всі життєво необхідні потреби задоволені і щастям можна ділитися із іншими.
