Квартиру ми купили в новому будинку, але в іпотеку. Тому житло вибирали не за якістю, а за вартістю. Відразу після переїзду виявився головний мінус дешевого будинку – відсутність звукоізоляції. У нашій квартирі на четвертому поверсі було чутно все, що відбувається у сусідів під нами і над нами, а ще те, що робиться в під’їзді. Що ж, робити було нічого, краще в такому своєму житлі, ніж на вулиці, стали звикати, плануючи згодом зробити звукоізоляцію всередині квартири.
Одного разу вночі я прокинулася від шуму і дитячого плачу. Насамперед я кинулася в кімнату до дітей. Але вони мирно спали. Тоді я зрозуміла, що шум у під’їзді, деcь поверхом або двома нижче нас. Ну, хіба мало що там у кого сталося, лізти не треба. Я пішла в спальню і лягла спати, потрібно було встати раніше на роботу.
З дзвінком будильника я прокинулася. Зібралася, поснідала, розбудила чоловіка і дітей, щоб вони збиралися в дитячий сад, а сама пішла на роботу. Вже забувши про нічний шум, я спускалася сходами, не люблю їздити на ліфті. І раптом переді мною постало дивне видовище: на сходах в під’їзді спав маленький хлопчик.
Я раніше не бачила його, хоча, може бути просто не звертала уваги, хлопчина був молодший моїх, років зо три на вигляд. Я нахилилася до нього і посмикала за плече. Хлопчик здригнувся і підняв голову. Я стала питати його з якої він квартири, і чому спить тут. Малюк показав на двері і сказав, що мама сказала йому спати тут. Тільки в цей момент я помітила, що дитина була в піжамі і босоніж.
У мене в голові не вкладалося як це так можна вчинити з власною дитиною. Мені захотілося подивитися в очі цієї безсоромної матері, і я рішуче попрямувала до цих дверей і стала наполегливо дзвонити. Чекати довелося досить довго, але мені все ж відкрили. Заспана жінка запитала до кого я. Відступивши, так щоб було видно дитину, яка сиділа на сходах, я сказала, що до матері цього хлопчика. З очей жінки миттю пройшов сон, вона кинулася до сина, схопила його і почала плакати.
Я стояла в подиві. А потім сказала цій жінці, що повідомлю про те, що бачила в органи опіки. Треба було бачити, як вона перелякалася. Вона кинулася на коліна переді мною і стала просити про те, щоб я цього не робила. Подумавши, я обіцяла, що можливо промовчу, якщо вона розповість мені причину, і я вважатиму її поважною.
Жінка знову розплакалася і сказала, що поважної причини немає. Вона просто хотіла налякати його, хлопчик не хотів засинати і не слухався. Вона виставила його в під’їзд і хотіла, почекавши трохи, повернути його додому, але заснула.
Так, поважної причини тут не було, але я бачила каяття цієї молодої матусі, тому пообіцяла, що нікому нічого не розповім, але надалі буду звертати увагу на її методи виховання дітей. Жінка знову кинулася на коліна зі словами подяки, але мені вже було ніколи слухати її, я і так вже спізнювалася на роботу.
