Чую страх багатьох жінок: “Більше ніколи нікого не знайду” і дивуюся, які ж хитромудрі пастки мозок розставляє. У тридцять? Не знайдеш? Серйозно? Згадую себе…
У двадцять три я була впевнена, що якщо розлучуся, то все – ніхто з розведенням не житиме. У тридцять один трохи відпустило, коли я стала помічати, який інтерес викликаю у протилежної статі. До речі, ви помічаєте? Адже багато хто насправді навколо себе не дивиться, та й йдуть по життю в буквальному і переносному сенсі “очі в підлогу”.
Пізніше я просто викидала тих, хто на перших же побаченнях починав нити: “Ну, адже у тебе двоє дітей, та й вік”.
Хотілося відповісти, та я й відповідала: “Це в тебе вік, а в мене все буде. Відходь, не загороджуй шлях іншим”.
Якось мені “пощасливилось” захопитися, два місяці дружили, прям, серйозно дружили. Майже все дитинство одне одному розповіли, переписувалися годинами, усілякими враженнями ділилися, у кіно ходили.
Романтика! Чого не вистачало в ньому, то це впевненості в собі і опори. Але думала, прийде з часом.
А потім людина зникла. Несподівано, без попередження. П’ять днів тиші. Я вирішила з’ясувати, що до чого і прояснити картину. Обіцянь із того боку було дано багато. Приблизно стільки ж, скільки було захоплення.
На подив, мені відповіли, і тоді я дізналася, що я “надто тепла”, що в мені холоду не вистачає.
Чоловік потребував гойдалки з льоду і полум’я. Правду кажучи, я в цю гру грати не хотіла. До того ж мені було сказано, що “мед у мені є, але не стільки, як хотілося б”.
Було прикро, що казати! І боляче.
Але в мене на той час було стійке переконання – “моє моїм буде”. Якщо не співпало і не сталося, то не моє.
Я навіть не намагалася аналізувати себе, а раптом зі мною щось не так. Я чітко розуміла, що “не так” це саме з ним – потяг до створення емоційної залежності. А я ніби проти.
Коли я сказала: “Удачі тобі, а я чекатиму кохання”, він розсміявся: “Облиш, та яке кохання в наші роки. Давай просто зустрічатися і приносити один одному радість”.
А я проти такої радості. Я точно знала, що мені потрібна моя людина, а ось це все – підробка, яка забиратиме час мого життя і відволікатиме від того, що може в ньому статися.
Я завжди вибирала любов: вірити в неї, йти до неї.
І ще мені дуже допомагає впевненість, що сама я буду тільки тоді, коли сама цього захочу.
І мені дуже шкода, коли ви не вірите, що ви так можете.
Усі обмеження – у ваших переконаннях і ще трішки у тому, що всьому свій час.
