Коли все добре, може стати нудно.
Жив чоловік із люблячою дружиною, все добре було. Навіть дуже. А потім стало нудно. Все набридло, щоденний побут, одні й ті самі слова та обійми…
Або на роботі все добре йшло. Гроші платили, ставилися по-доброму. А потім стало нудно. Все одне і те ж, немає яскравих фарб, все набридло. Друг старий став нудним. Заздалегідь все знаєш, що він скаже. Нудним стало життя…
Хороше – воно може стати нудним. Тому що воно хороше. Нудне здоров’я, нудні гроші, нудна дружба, нудна турбота, любов нудна. Це так буває, коли все дуже добре. Коли щастя. Нудне таке щастя. Одноманітне.
І чоловік знайомиться з новою цікавою жінкою, не рівня дружині! Весела та приваблива. Кидає роботу та починає ризикований бізнес. Це цікаво та надихає. І нових друзів знаходить енергійних оригіналів. Тепер все не так нудно, навпаки, безліч вражень.
А потім він страшенно шкодує про те, що наробив. Коли його обдурять, зрадять, використають, кинуть, знехтують ним. Тому що він нудний. Або ще з якоїсь причини. Скінчиться нудне щастя. Прийде хвороба або втрата трапиться. Внесе різноманітність у нудне життя.
О, як буде шкодувати чоловік про своє нудне життя. Як він благатиме повернути йому нудне щастя, коли близькі поруч, коли нічого не болить, коли все так одноманітно і буденно, так добре!
Але він сам випросив це у долі. Він не цінував хороше. Не дякував за мир та спокій. Скаржився на нудьгу.
Мирне життя – воно нудне. І хороші, люблячі люди – вони набридають. Але цінувати все це по-справжньому людина починає лише тоді, коли вона втратить назавжди.
© Анна Кир’янова
