Книги Діни Рубіної підштовхують до роздумів, ятрять і заспокоюють душу. Кладезь гумору та мудрості. Розмова на рівні. Чесні думки про себе, про країни та людей, про молодість і старість, про обов’язок, честь і любов.
Письменниця ділиться з нами своїми висновками, до яких дійшла з роками. Нам пощастило мати такого співрозмовника.
А ще вона поділилася секретом щасливого життя, який свого часу відкрила їй бабуся, цю думку письменниця відобразила у книзі «На верхній Маслівці»:
«Запам’ятаймо три НЕ, говорила мені бабуся, — НЕ боятися, НЕ заздрити, НЕ ревнувати».
Просто сказати, та складно зробити.
Щоб не боятися завтрашнього дня або неприємностей, що випадково впали на голову, потрібно важким шляхом йти до стабільності, підвищувати свою цінність на ринку праці, відточувати майстерність спілкування з людьми і розвиватися духовно.
Не заздрити. Складно не впасти у відчай, коли твоему сусіду або приятелю щастя дістається просто так, ні за що, а ти, наче й не заслуговуєш на нього. Але слід пам’ятати, що немає на землі нічого постійного. Як писав Омар Хайям:
«Не заздри тому, хто сильний і багатий. За світанком завжди настає захід сонця».
Не ревнувати. Це означає пояснити собі, що люди — не речі. Вони не можуть стати нашою власністю. І мають право робити вибір — пов’язувати з нами свою долю чи любити інших.
Якщо подолати в собі ці три слабкості, життя і справді може стати легким і дивовижним.
І ще кілька фраз Діани Рубіної, щоб поміркувати про життя:
Про ледарство
«А знаєш, що найстрашніше? Найстрашніше для людини, яка пропрацювала як проклята, сімдесят років — це ледарство».
Наші пенсіонери не готові годинами лежати вдома перед телевізором, вони звикли до установки, що справі – час, а потісі – година. Якщо ти нічого не робиш, не приносиш користь, не намагаєшся на благо собі та іншим — ти трутень і дармоїд.
І як дивно розуміти, що саме до дармоїдства, до пустого способу життя тяжіє наша молодь, прикриваючись тим, що не хочеться горбатитися за копійки і плодити злиднів.
Про долю
«Хрест долі кожному виготовляють за зростом ще до народження».
В юності здається, що наше життя це наш вибір. А після 50-ти розумієш, що жодного вибору не було. Усі зустрічі та розставання були невипадковими. І іншого життя просто не могло бути. Долю людини, нерідко, формують рішення, прийняті її прабабусями і прадідусями: де жити, скільки дітей народжувати, чи давати їм освіту, чи впадати в рабство шкідливих звичок або зберігати силу духу.
Те, як житиме наступне покоління, безпосередньо залежить від того, як жило попереднє. Це і є хрестом долі. Сценарій, який можна переписати лише ціною неймовірних зусиль.
Про кохання
«Живеш ти живеш, втомлююшся уже від цього говенного життя, занепадаєш душею, думаєш, що ніякого кохання немає, а воно, дівчатка, є. Треба тільки причаїтися, чекати і не рипатися…»
Дивний парадокс, коли чекаєш від життя кохання, воно ніколи не дає його на запит. Тримає на самоті, хоч вовком вий. Приходять і йдуть чоловіки, але все не те, не ті.
І як тільки перестаєш чекати і сподіватися, кохання стукає у твої двері.
За матеріалами: Мадам Хельга
