Якось син запросив маму на вечерю до ресторану. Мама була вже старенькою і немічною, тому, коли їла, їжа падала їй на сукню. Деякі відвідувачі ресторану незадоволено споглядали на таких сусідів по трапезі й обурювалися, але син зберігав спокій і доглядав за матір’ю.
Закінчивши вечеряти, син провів маму до туалету, струсив з неї крихти, причепурив ненці волосся й поправив їй окуляри. Усі відвідувачі і персонал ресторану мовчки спостерігали за ними.
Син заплатив за рахунком і попрямував з мамою на вихід з ресторану. У цей момент літній чоловік окликнув його і запитав:
“Вам не здається, що ви щось залишили?”
“Ні, шановний, нічого не залишив”, – відповів син.
Літній чоловік заперечив: “Та ні ж! Ви залишили урок кожному синові і надію кожній матері”.
У ресторані все ще було тихо. Кожна мати мріє про таку дитину.
Ми всі коли-небудь постаріємо, і як добре, якщо поруч будуть наші улюблені діти, які терпляче, без зайвих негативних думок, щиро подбають про нас.
А ми дуже постараємося їх виховати.
Богдан Кукуруза
