– Чому така ціна? – питає мене потенційна клієнтка.
– Яка? – я розумію, що вона не хоче говорити слово “дорого”. Є такі люди, для яких нестерпною є сама думка, що вони чогось не можуть собі дозволити. Такі собі понти навиворіт.
– Нескромна! – з докором вичавлює з себе пані.
– Нехай скромним буде той, хто не впевнений в якості своєї роботи, – стенула я плечима. – Я – впевнена.
Один момент з минулого пам’ятаю досьогодні в деталях. Я школярка. На уроці вчителька дає завдання: вона засікає час, а ми за хвилину про себе маємо прочитати частину тексту, порахувати слова – і повідомити їй результат. Я швидко читала, в мене вийшло більше 100 слів за хвилину. Вчителька питає тих, хто сидить попереду, вони відповідають: 72, 80, 64, і коли черга доходить до мене, я знічуюся і кажу – 90.
І в мене різко псується настрій. А коли Владик, який сидить за мною, гордо вигукує 110, мене накриває хвиля злості і досади. В цей момент я ще не знаю, що запам’ятаю свої відчуття назавжди, і, коли виросту, саме той випадок не дозволить мені відчувати незручність за те, що в мене щось виходить добре, а то й краще за інших. Зазирніть у пам’ять. В багатьох знайдуться схожі спогади.
Посоромились, проявили скромність, були занадто обережні. Непристойно коротка спідниця, занадто яскрава помада, надто смілива заява, надто висока ціна за свою роботу.
З – зіпсований настрій. А іноді і життя зіпсоване. Бо завжди знайдеться Владик, якого спитають після вас, і який скромним не буде.
Автор – Тетяна Петкова
Переклад – Психологічна студія Сенс
