Я перестала стежити за собою, почала важити 75 кг, могла в одній піжамі ходити весь день і не митися по 2 та 3 дні. Навіть зуби не чистила, а потім мені навіть жити не хотілося… Дізнавшись це, моя подруга-японка повела мене в одну клініку, сказавши, що там є одна цікава процедура, після якої життя змінюється, ніби заново народився.
Вона приїхала за мною, я так і пішла в піжамі та в домашніх капцях з нею. Їхала до центру Токіо в такому вигляді. На голові дулька. У Японії взагалі не звертають уваги на тебе. Хоч голою ходи. Їм не до когось. Кожен зайнятий своїми думками. І вони не мають звички розглядати людей у транспорті чи на вулиці. Люди там вільні.
Прийшли, заповнили папери. Отож заходжу я туди, а там посередині кімнати стоїть труна. Лікар поставив кілька запитань, мені дали одяг ошатний для смертника, я переодяглася. Скомандували:
– Лягайте та відчуйте, що почувають померлі, коли захочете вийти – ось кнопка, натисніть її і ми вас випустимо.
Я лягла. Усередині був дивний запах, але залитий освіжаючим. М’який атлас яскравого кольору. Намистинки по периметру труни… Лежу, розглядаю труну. Усередині грала жалобна музика. Слабке світло з кімнати було видно зі щілин. Тут чую, ніби мене виносять і завантажують у машину.
Я починаю натискати на кнопку, вона раптом відвалюється… Я починаю їх кликати і обурюватись, що я не за це заплатила. І взагалі, чи не офігіли вони часом?! Потім їдемо хвилин 10. Я вже трохи задихаюся. Потім чую команду:
– Вивантажуй!
І відчуваю, як мене опускають на мотузках у землю. Чую, як земля падає на мене зверху на труну. І голоси ставали приглушенішими. Я починаю вже в істериці на весь голос кричати. Матюкати їй рідною мовою. У голові мільйон думок. Що я потрапила до сектантів. Вони мене вбивають. Аум Сенріке!
Гандони, які ненавидять іноземців. І найімовірніше подруга-японка з ними у змові. Уб’ю!!!…
Мене реально закопують. Я почала ще більше верещати, як свиня на бійні і штовхатися ногами. А найстрашніше – я почала задихатися. Я плакала і соплі текли по щоках, затікаючи у вуха. Від істерики та страху я обпісялася. Через тісноту я навіть не могла витерти обличчя. Я лежала, як колода – руки по швах, у тісній труні. Всередині смерділо сечею. Я думала:
– Господи, я не хочу вмирати!
Там було дуже тісно. Душно. І вже не було чим дихати. Почала паморочитися голова. Я відчула, що почала мерзнути. Адже я обпісяла всю труну і лежала мокра у своїй сечі.
– Холодна земля, – подумала я.
Ридала я хвилин 20. І вже непритомніла. Стан був страшний. Почала розуміти Гоголя і згадала, що, можливо, він прокинувся в труні і помирав так само, як я тут. Перед моїми очима відразу спливли картинки з минулого:
Як я народила і тримала доньку на руках… Її перші кроки… Її косички, які я заплітала кожен день… О боже, я зовсім забула про свою дочку! Через свою уявну депресію… Я згадала, що взагалі перестала дзвонити мамі… Згадала, що життя таке прекрасне! Що життя чудове! А я тут, у труні, вмираю. І мене вбивають мої улюблені японці, яких я так обожнювала.
І тут відкривається кришка труни. Я дивлюсь: я в тій же кімнаті. Ця труна – ілюзія смерті та повністю комп’ютизована. Я ще плакала хвилин 10. Ледве заспокоїлася. Матюкала їх.
Подруга стоїть, сміється. Вони мені дали відеозапис моєї “смерті”. Усередині труни були вмонтовані камери, які записували. Після цієї процедури я схудла, погарнішала, полюбила життя і більше думки про те, що я не хочу жити або в мене депресія, не було. Не хочу туди! Хочу жити тут і зараз! Ось. І ви полюбіть життя!
12 ЗАПОВІДЕЙ ОПТИМІСТА:
- Не забувайте викидати сміття: … з відра… з голови… з життя!
- Коли ваші справи йдуть погано, просто не ходіть з ними.
- Якщо помилку можна виправити, значить, ти ще не помилився.
- Найкращий вчитель в житті – досвід. Бере правда дорого, але пояснює дохідливо.
- Дякую тим людям, які увійшли в моє життя і зробили його прекрасним. І дякую тим людям, які вийшли з нього і зробили його ще кращим.
- Завжди знайдеться хтось, кому не подобається те, що ти робиш. Це нормально. Усім поспіль подобаються лише кошенята.
- Якщо хтось на вас кричить, злиться або ображається: «задавіть» його своїм позитивом.
- Своє життя треба влаштовувати доти, доки життя не почне влаштовувати тебе.
- Не хочу вас засмучувати, але в мене все добре!
- На граблі не наступаю. Я вже по них танцюю! І з кожним разом все віртуозніше.
- Рецепт молодості: радійте кожній дрібниці і не нервуйтеся через кожну наволоч.
- Найкращий день – це Сьогодні!
За матеріалами: Назим Осака
Джерело
