Випадково побачив цю картину, і… вона справила на мене таке глибоке враження, якого вже дуже давно ніщо не справляло. Таку… САМОТНІСТЬ я собі навіть уявити не міг! Пронизлива самотність і при цьому… яка фантастична любов! І як погано залишитися ось так, зовсім одному.
Всі, хто знав твій голос, твої звички, твої жарти. Всі, хто знав чому ти радий, а що тебе засмучує. Всі вже пішли. І тепер ти один. І що залишається, окрім як в найсвітліше свято прийти туди, де улюблені тобою? На самоті прикрашати маленьку ялинку, на самоті запалити свічки і бути там, з коханою людиною, або хоча б з пам’яттю про неї. І ці маленькі вогники від свічок куди сильніше зігрівають, ніж вогні великого і далекого міста. Ми всі стали самотніми, борючись за статус, за блага, ми втрачаємо тих, з ким могли б розділити радість, а потім нічого не залишається… Лише тільки ти один і навколо тебе самотній світ. Чи варто воно того? А може на цій картині мати прийшла на могилу до свого єдиного сина? Заради нього жила, а тепер… тепер залишається жити просто день за днем, сенсу більше немає. Самотня людина, в самотньому місті, серед самотніх людей. І лише одна віддушина – могила того, хто був для тебе дорогий.
Як часто ми біжимо по життю, забуваючи про тих, кого любимо по-справжньому, про тих, хто любить нас. А потім … пізно потім. Залишиться лише згадувати ті моменти, коли міг сказати «люблю тебе», але не сказав. А чому не сказав? А не було приводу, посоромився, забув…
Ми часто забуваємо своїх старих, ну куди з ними святкувати? А потім наші діти забудуть про нас. Ця картина справила величезне враження на мене. Я не засмучений, я вдячний! Мені нагадали про тих, кого я по-справжньому люблю, про тих, хто мені важливіший за все на світі. Я ж теж часто забуваю сказати «Люблю…».
Попереду новорічні свята. Озирніться Ви побачите безліч самотніх людей. Станьте для них тими, хто їх бачить і чує, хто готовий поділитися настроєм і святковим столом. Це ваші сусіди, батьки, діти, просто люди. Покажіть їм, що є ще живі, які можуть бути разом з ними.
Поширте, будь ласка, цю історію, давайте дарувати тепло один одному!
Творіть добро!
© Лебедєв Сергій
