«Так, ти цілком правий», — сказала дружина чоловікові.
Він їй кричав, що вона некрасива, товста, погана мати й даремно він маму не послухав, яка його попереджала!
Він і раніше таке говорив у гніві, і досить часто. А дружина кричала і сперечалася. І заперечувала очевидні факти. А тепер ось погодилася з фактами.
Так, усе так і є. Стара, товста, некрасива. І він даремно одружився. Це величезна помилка. Вона в усьому винна. І просить вибачити її за все.
З цими тихими словами дружина почала дивитися телевізор.
А чоловік замовк і злякався. Він не знав, що тепер робити; він зрозумів, що перегнув палицю. Він почав говорити дружині, що можна щось виправити, змінити на краще, скинути вагу, більше вимагати від дітей — а дружина слухала й кивала. Погоджувалася. Й ані слова не заперечила; нічим не дорікнула, не те, що раніше!
Скандал затих, діти прийшли зі школи — вони вже великі були. І вдома було тихо. Спокійно. Як у склепі.
Тому, що коли людина погоджується з тим, що вона нікчемна й некрасива, сварки припиняються. І стосунки теж закінчуються. Усе. І даремно чоловік говорив, що погарячкував, не так хотів сказати, не те мав на увазі — дружина тільки кивала й говорила, що повністю згідна. Він правий. Йому потрібно з іншою одружитися, вона не проти, сама винна.
І життя перетворилося на жахіття. Тому, що коли людина визнає всі звинувачення, стосунки закінчуються.
Коли перестане захищатися, боротися, відповідати, конфліктів більше не буде. Але й почуття зникнуть. Рівноправні стосунки закінчаться. А з ними й любов.
Нікого не можна звинувачувати і принижувати вічно: ані чоловіка, ані дружину, ані дитину, ані підлеглого… І цей чоловік обсипав дружину подарунками, і просив вибачення, і говорив про любов — і вона слухала, і кивала. І дивилася через плече чоловіка у вікно, на жовті дерева, на небо, кудись у далечінь.
Туди, куди дивляться всі, чиє серце розбите. І хто погодився, що він поганий і нікчемний. Не треба так говорити близькій людині — настане день, коли вона погодиться зі звинуваченнями. Але краще нікому від цього не стане.
Ганна Кір’янова
