Мій дід казав: “Кожен має щось залишити після себе”.
Сина, чи картину, чи побудований дім, чи хоч би стіну або пару пошитих власноруч черевиків.
Або сад, посаджений своїми руками.
Щось, чого торкалися твої руки, в чому після смерті твоя душа знайде собі притулок.
Люди дивитимуться на дерево, яке ти посадив, чи на квітку, і ти житимеш у них.
Байдуже, що ти саме робиш, головне, щоб усе, до чого ти доторкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як було, щоб у ньому залишалася частка тебе самого.
В цьому різниця між людиною, яка просто косить траву в лузі, і справжнім садівником.
Той, котрий косить траву в лузі, помре — і його ніби й не було, а садівник житиме багато поколінь”
© Рей Бредбері
