Прийшла до висновку, що людей, які тебе оточують або входять в твоє життя треба вибирати так само ретельно, як думки в своїй голові, як їжу до обіду, як одяг на кожен день. Своєрідна гігієна особистого простору: тих, хто несе в собі світло вітаєш в своєму просторі теплом і віддачею, а тих, хто залишає після себе сміття не пускаєш далі вхідних дверей.
Можливо, це давно відома всім істина, але мені довгий час здавалося, що вибору немає. Ось вони люди, хочеш – не хочеш будь люб’язний, постарайся сподобатися. Образили – не драматизуй, що ж ти вразливий такий, як ти в світі житимеш? Але вибір є і він, як завжди, за нами.
Люди навколо формують твій порядок денний, так чи інакше. І ті, хто до тебе прихильні, хто бачить в тобі прекрасне, вибудовують, як пазл, картину світу, де ти чудова його частина. Ті ж, хто несе в собі негатив по відношенню до тебе, створюють картинку, в якій ти, можливо, навіть зайвий, а зайвий елемент або забирається в коробку з непотрібними дрібницями, або знищується.
Нещодавно прочитала історію про Чарльза Діккенса і його дружину, яку він всіляко публічно принижував, коли вона йому набридла, а на горизонті з’явилася нова, молода жінка. Так ось, авторка висловила дуже точну, на мій погляд, думку:
«Критика – це коли нас не люблять. І хочуть позбутися. Але не зізнаються в цьому навіть собі.»
Люди діляться один з одним тим, що живе у них всередині і не можуть поділитися тим, чого у них немає. Ті, які нас не люблять, щедро діляться своєю нелюбов’ю, але тільки ми в праві вирішувати: чи варто приймати цю нелюбов або ж спокійно відмовитися.
Ретельно вибираючи оточення ми вибираємо не тільки людей, з якими радісно йти по життю, ми вибираємо самих себе: наповнених світлом, упевненістю в своїх силах і любов’ю, або ж тугою, невпевненістю і недоречністю. Ми вибираємо те, що зможемо потім нести в світ. Ми вибираємо те, якими ми будемо завтра.
Автор: Аліна Гримчак
