В особистій праці, якою б успішною вона не була, завжди є етап провалу. Причому іноді потужного провалу.
Наприклад, людина стає самостійною, йде з-під опіки батьків і тимчасово їй ніде жити. Або ж є де, але умови набагато гірші. Наприклад, комуналка без гарячої води замість окремої кімнати під крилом у мами. Ніби в цілому гірше, а насправді краще, тому що самостійно.
Або звільняється людина з ненависної роботи, і грошей у неї тимчасово стає менше. Зате очі горять. А на ці палаючі очі до неї багато що в житті приходить.
Або розлучається, ділить майно, речі віддає, а всередині легше. І потім іде-іде в гору, але вже зовсім на іншому рівні.
Або розходиться, вилазить з внутрішнього болота і приходить назад в відносини з тією ж людиною, але вже іншою людиною.
Або, нарешті зустрічається зі складними почуттями і починає їх проживати: плакати, страждати, хворіти.
На новому щаблі часто буває некомфортно, порожньо, голо і складно. А потім нічого так, і тепло або навіть добре. Розквітають сади.
Так, що досвідчені люди часто радіють, коли бачать, що ви розлучилися, розійшлися, пішли, втратили, зважилися, звільнилися. Особливо, якщо це не втеча, а крок вперед.
Адже найтемніший час якраз перед світанком.
Привіт всім, хто в кризі!
Аглая Датешідзе
