Одного разу, вже будучи мільйонером, Генрі Форд приїхав у справах в Англію. У довідковому бюро аеропорту він поцікавився будь-яким дешевим готелем, аби це було недалеко.
Службовець глянув на нього – обличчя його було відомим. Газети часто писали про Форда. І ось він стоїть тут – в плащі, який виглядає постарше його самого і питає про дешевий готель. Службовець невпевнено запитав:
– Якщо я не помиляюся, ви – містер Генрі Форд?
– Так, – відповів той.
Службовець здивувався:
– Нещодавно біля цієї стійки я бачив вашого сина. Він замовляв найдорожчий номер, і дуже переживав, щоб готель був найкращим. А Ви запитуєте дешевий готель і носите плащ, який, схоже, старший за вас. Невже ви економите гроші?
Генрі Форд, злегка подумавши, відповів:
– Мені нема чого зупинятися в дорогому готелі, тому що я не бачу сенсу переплачувати за непотрібні мені надмірності. Де б я не зупинився, я – Генрі Форд. І не бачу великої різниці в готелях, адже і в дешевому готелі можна відпочити не гірше, ніж в найдорожчому. А це пальто – так, ви праві, його носив ще мій батько, але це не має ніякого значення, адже і в цьому пальто я все одно Генрі Форд.
А мій син ще молодий і недосвідчений, тому боїться, що подумають люди, якщо він зупиниться в дешевому готелі. Я ж не турбуюся про думку оточуючих про мене, тому що знаю собі справжню ціну. А мільйонером я став тому, що вмію рахувати гроші і відрізняти справжні цінності від фальшивих.
