Мати Тереза говорила: “Для міцного сімейного союзу мало однієї любові. Треба навчитися прощати…” . Дивлячись на статистику розлучень, прощати не всі не вміють.
А може, це й на краще? Є такі речі, на які неможливо заплющити очі. І чим раніше люди, які зовсім не підходять один одному розлучаться, тим краще.
Але є й такі союзи, з яких не так просто вибратися та забути стосунки, як страшний сон. Мати та дочка, батько та син. Бабусі, дідусі та їхні онуки. Сестри та брати. Кров – не вода, від близьких не відмахнешся. Доводиться стосунки вибудовувати.
Навіть у відносинах дорослих людей не все так гладко, як хотілося б. Сатирик сказав: “Мудрість не завжди приходить із віком. Іноді вік приходить один”.
55-річна дочка моєї 83-річної сусідки виховувалась як королева та аристократка, а виросло те, що виросло. Мати свою не цінує і не поважає, репетує з будь-якого приводу. В обох тиск потім скаче так, що швидку доводиться викликати.
Потім старенька запитує мене: за що вона зі мною так?
І відповіді немає, тому що все життя вона прагнула бути доброю матір’ю. Собі нічого, найкращий шматочок – донечці. На таку старість не розраховувала. Можливо, розпестила і виростила таку жорстоку. А може життя нас такими робить.
І ось вона в черговий раз запитує: “За що вона зі мною так?”, а я мовчу і думаю, що вона ні за що, а всім нам, що живуть у цьому будинку, хороший урок, як поводитися не потрібно. Як погано така поведінка виглядає збоку.
Якось священник сказав:
“Ви прощатимете близьку людину, поки не зненавидите її”.
В безкінечному пробаченні немає виходу на мир, немає результату у вигляді відполірованих до ідеального стану стосунків. Є тільки морок, темрява, глухий кут і сморід.
Тобі плюють у душу і б’ють у спину, а ти прощаєш і прощаєш. Не треба так. Потрібно віддалятися. І йти. Навіть від найближчих.
У 83 роки це важко зробити. Іноді краще жити з такою дочкою, ніж зовсім одній. Але є маленький нюанс: ця бабуся переписала все майно на дочку, віддала їй у руки кермо влади своїм життям. Ось та й відчуває свою повну безкарність.
А може, нерухомість тут ні до чого. Вся справа у характері.
Але висновок один: треба уникати будь-якої кабальної залежності від інших: моральної, фінансової, фізичної. Потрібно залишати собі простір для маневрів, інакше не залишиться нічого іншого, як прощати людині те, що їй не можна пробачити…
