Знаєте, як один чоловік закохався в жінку? Причому спочатку вона його дуже дратувала. Він доклав величезних зусиль, щоби впоратися з тим роздратуванням. Він працював психологом, а ця жінка проходила в нього терапію. Нервова, слабка, залежна, мало пристосована до життя. З невдачами в особистому житті, які були зумовлені її слабкодухістю, — так вважав психолог.
А потім він почув, як ця жінка грає на роялі. Він випадково відвідав концерт і випадково побачив цю пані. Вірніше, почув.
Він був вражений. Він перетворився на слух. Він зачаровано слухав, як прекрасна музика лилася з-під пурхаючих рук цієї пані. Її обличчя було скорботним, губи стиснуті, пишне волосся зібране, — вона була дивовижною, коли грала прекрасну музику. І психологу стало соромно.
Він бачив жінку слабкою і пригніченою, неврівноваженою, інфантильною, — але він не зрозумів її суті. Не помітив її чеснот. Він забув, що за межами його кабінету є життя, з яким ця слабка худенька жінка якось справляється сорок із гаком років. І він не припускав думки того, хто вона така в цьому житті. Що вона може і вміє. Психолог закохався; такий різновид кохання, французи називають «сонячним ударом». І це кохання виявилася щасливим. Але мова не зовсім про цей роман.
Анна Кір’янова
