Жив-був на світі людина, яка все своє життя працював, і гроші збирав. Коли справа доходила до фінансів, йому просто не було рівних в скупості.Він любив гроші понад усе на світі й незадовго до смерті сказав своїй дружині:
«Коли я помру, я хочу, щоб ти всі мої гроші поклала в домовину разом зі мною. Хочу забрати їх на той світ».
Він повторював це до тих пір, поки не отримав обіцянку дружини зробити це. Настав день, і він помер.На похоронах чоловік лежав у труні, дружина сиділа поруч, вся в чорному, а поруч з нею сиділа найкраща подруга.
Коли церемонія прощання була завершена і стали закривати кришку труни, жінка встала і сказала:
«Почекайте хвилину!» В руках у неї була коробка з-під взуття. Вона підійшла і поклала коробку в труну.
Потім труну закрили й відвезли. «Сподіваюся, ти не зійшла з розуму і не стала класти всі гроші з цим старим скнарою?» — запитала подруга. Жінка відповіла:
«Так, я поклала гроші туди, як і обіцяла. Я — праведна християнка і не можу брехати. Я обіцяла, що покладу всі гроші в труну разом з ним ».
«Ти що, хочеш сказати, що все до останнього цента поклала в труну?» — здивувалася подруга. «Звичайно», — відповіла вдова, — «я зібрала всі гроші, поклала їх на свій рахунок, а йому виписала чек на всю суму».
