“О, ні, після цього випадку я не кинув пити, це сталося набагато пізніше, але я зрозумів головне: будь спокійний, не поспішай ніколи, не сміши Господа своїми планами, не бийся з піною у роті, вбиваючи свою правду в голови інших».
Легендарний актор Ентоні Хопкінс наприкінці 2020-го відсвяткував 45-річчя свого тверезого життя. Він часто і відверто говорить про те, як алкоголь свого часу ледь не погубив йому життя. Зізнається, що напивався до напівсмерті ледь не щодня. Розповідає Хопкінс свої історії поразок і перемог не для того, щоб когось повчати, просто він сподівається, що це допоможе людям, які опинилися в ситуації, в якій колись застряг і він сам. Ось одна з його історій…
“Коли я був алкоголіком, моїми кращими співрозмовниками виявлялися випадкові товариші по чарці в барах. Уявні друзі. Але, знаєте, в стані алкогольного сп’яніння і приємно вислуховувати нескінченні історії про чужі печалі і турботи, в той час, як сам всередині — немов бовдур.
Тоді зі мною часто бувало – вип’єш пляшку текіли, і кажеш сам собі: «А тепер можна і померти». І при цьому алкоголікам доступно те, повз що проходять непитущі — щирість. Так-так. Багато голлівудських продюсерів віддали б все, аби отримати цей потаємний людський матеріал.
Іноді я чув таке, від чого волосся ставало дибки. Але була одна історія, яка прямо-таки прополоскала мене. Не пам’ятаю, як його звали — на вигляд – серйозний, красиво одягнений, дорогий портфель, найчастіше саме такі божеволіють. Підсів до мене: “Я бачу, ти хороший хлопець, давай вип’ємо”.
Чому п’яниць часто називають “хорошими хлопцями”, розуму не прикладу. Чарка за чаркою, і скоро я став володарем цілого зібрання творів його життя. Він говорив про те, що він на плаву, що дружина вагітна, бажаний контракт підписаний, а з понеділка він вступає на посаду, про яку мріяв останні 10 років.
«Я злітаю”, – сказав мені тоді цей чоловік. Так, саме так: я злітаю… і тут він схопив ще одну чарку, і процідивши крізь зуби: “Ти не повіриш, які у мене потужні проекти в голові”, — перекинув її, і кинувся до виходу. Щось в мені закричало: затримай його, нехай він вип’є ще! Але ні, він вже був на вулиці. І я відвернувся від вікна, біля якого ми сиділи. А за мить – виск гальм, крики, і я побачив на перетині двох вулиць щось безформно-криваве, що ще хвилину тому було людиною.
Що такого зробив цей хлопець, що Всевишній так жорстоко його зупинив? Чим він був гірший за мене, п’яниці, всередині якого порожнеча? Чому я залишився в живих, а його зішкрябували з асфальту?
О, ні, після цього випадку я не кинув пити, це сталося набагато пізніше, але я зрозумів головне: будь спокійний, не поспішай ніколи, не сміши Господа своїми планами, не бийся з піною у роті, вбиваючи свою правду в голови інших.
“Пам’ятай, твоя радість і смерть прийдуть до тебе в свій, потрібний час. Ти абсолютно не можеш на це вплинути».
Автор: Ентоні Хопкінс
