Вітрильник безпорадно завмирає без вітру в вітрилах. Автомобіль глохне без бензину. І навіть у сильних жінок закінчуються сили.
Мир в сім’ї, незрівнянно краще дурної чоловічої справедливості. Проживши вже майже 30 років сімейного життя, я почав здогадуватися, що жінки – це інший тип життя.
Мене обманювали. Обманювали в школі, обманювали на роботі. Запудрювали мізки книгами, телевізором. Вводили в оману навіть родичі і дідусі. Я виріс в ілюзії, в дивному часу емансипації і матріархату. Мене обдурили і я повівся; повірив, що жінки такі ж, як і ми – чоловіки. Вони також можуть ходити в джинсах і кросівках. Бути керівниками, директорами шкіл і відмінними водіями. Все сходилося. Просто трохи інша фізіологія. Просто зріст трохи нижчий, а зовнішність – красивіша.
Я розкрив секрет, ретельно приховуваний системою. Ми різні. Виявляється, на планеті паралельно співіснують дві форми людського життя. Чоловіча і жіноча.
Вони інші. Вони функціонують на дуже дивному принципі, недоступному нашому розумінню. Але краще і не намагатися зрозуміти, чому ж так все влаштовано. Краще перевірити це у своїй родині.
Жінки працюють на увазі, турботі від чоловіка. Їх батарейки заряджаються від ласкавих слів і мовчазних щирих обіймів коханого, що йдуть з печінок. Вони стають невтомними генераторами від простих слів:
Ти в мене єдина і у мене немає іншої жінки. Ти прекрасна мати наших дітей, я так радий, що зустрів тебе у житті. Ти найкраща. Як же смачно готуєш, моя ласкава красуня.
Вітер наповнює вітрила бригантини, на засохлу землю падають життєдайні краплі дощу, так оживляють прості слова стомлених, виснажених повсякденною сімейною рутиною, дружин.
Я довго не міг зрозуміти, що справедливості в сімейному житті немає. Чоловік живе за принципами у стосунках – око за око, зуб за зуб. Якщо змучена дружина підходить до чоловіка і починає його гризти, свердлити словами, чіпляти докорами, труїти отрутою своїх емоцій, зносити з ніг своїми неймовірними емоціями, то це означає не напад. Це означає, що не потрібно відповідати ударом на удар. Ні в якому разі.
Це просто спрацювала сигналізація – паливо закінчилося. Батареї розрядилися. Терміново заряди мене, мій спаситель, мій коханий. У мене більше немає сил жити без твоїх ласкавих слів, без твоєї підтримки. Я в’яну, у мене опускаються руки. Я мимоволі перетворююсь в щось неприємне. Всього півгодинки прогулянки по засніжених доріжках, разом з тобою під ручку. Всього кілька хвилин твоєї уваги. Вислухай мої тривоги і хвилювання, які накопичилися за день. Тільки, будь ласка, не перебиваючи, не сперечаючись.
Вдарили по лівій щоці, підстав праву. Справедливості немає. Прийшов з роботи вимотаний в усмерть, гроші приніс, а отримав черговий скандал? Хочеться, звичайно, по справедливості відповісти. Як мінімум гордо замовкнути і страждати на самоті. Я так і робив і дуже помилявся…
Треба жити за принципом – летіли два крокодили, один зелений, інший праворуч полетів. Дружина почала свердлити, діставати – значить настав час все кидати і терміново йти її обіймати. Говорити в сотий раз: «Які у тебе гарні очі, душа моя». Говорити, щиро викладаючись по повній. Халтура не проходить. Слова для відмазки викличуть лише ще більшу бурю. Що в перекладі з жіночої означає – “не вірю” – “спробуй ще раз”, “спробуй ще раз, будь ласка! І ні в якому разі не мовчи”.
Треба йти напролом, вриватися у вогонь обурення і рятувати кохану, рятувати мир в родині ласкавими словами, ніжними погладжуваннями по голові. З такими же почуттям, як заспокоюють маленького сина, забираючи всі його тривоги.
Справедливості немає. Є дві різні форми життя. Є дивні, незрозумілі дії, які призводять сім’ю в гармонію. Дивні для чоловіків, зрозумілі і прості для жінок. Але перекладачів немає. Більшість перебувають в ілюзії. Більшість продовжує бачити в дружинах таких самиих чоловіків тільки з трохи іншою фізіологією. Продовжують ставитися до дружин не як до дочок, слабких і вразливих (незважаючи на їх емоційну силу), а як до мамки. Виріс, подорослішав. Пішов від мами і взяв у дружини другу мамку тільки молодшу, але з тими ж функціями. Функціями домробітниці і джерела задоволення, коли закортить.
Навіть у сильних жінок кінчаються сили, навіть міцні сім’ї дають тріщини. Якщо забувати піклуватися про квіти, вони в’януть. Вмираючи, вони кличуть на допомогу. Вони жадають живлющої вологи ласкавих слів, компліментів, знаків уваги. Часу, уваги, які повністю зосереджені на них.
Я був захоплений у полон сімейним життям, захоплений на 30 років. В полоні у мене народилися семеро дітей. За цей час я зміг вивчити незрозумілу мову. Мова, на якій спілкується паралельний світ жіночої цивілізації. Зміг вивчити їх звичаї.
Вітер наповнює вітрила бригантини, на засохлу землю падають життєдайні краплі дощу, так оживляють ніжні, щирі слова стомлених, виснажених повсякденною сімейною рутиною, дружин. Тільки потрібно, щоб слова чоловіка не розходилися з ділом. Тільки тоді вони будуть мати силу.
Автор: Володар Іванов
