Бронні Вер ( Bronnie Ware ) – медсестра з Австралії, яка протягом декількох років працювала у відділенні паліативної терапії, піклуючись про пацієнтів в останні тижні їхнього життя. Вона записувала їх передсмертні одкровення в своєму блозі, який мав таку популярність, що вона вирішила написати книгу під назвою “The Top Five Regrets of the Dying” (“П’ять головних речей, про які найбільше шкодують перед смертю”).
Вер пише про феноменальне розуміння життя, що приходить до людини перед смертю, радячи нам прислухатися до їх одкровень і взяти з них урок.
“Багато років я працювала, доглядаючи за безнадійними хворими. Моїми пацієнтами були люди, які з хоспісів відправляються додому помирати. Вони розділили зі мною особливий період свого життя. Я була з ними в останні дні, коли їм залишалося прожити від трьох до дванадцяти тижнів.
Люди дуже виростають, коли стикаються з неминучою смертю. Я навчилася ніколи не ставити під сумнів чиюсь можливість духовного зростання. Деякі зміни були феноменальними. Кожен переживав ряд емоцій, як і передбачалося: заперечення, страх, гнів, каяття, ще більше заперечення і, врешті-решт, прийняття. Як би там не було, кожен пацієнт знаходив заспокоєння перед відходом, всі як один. Коли їх запитували, про що вони жалкують, і про те, що б вони зробили по-іншому, знову і знову спливали одні і ті ж теми”.
Ось п’ять найпоширеніших з них:
1 . Шкода, що у мене не вистачало мужності залишатися вірним собі, а не жити так, як від мене цього чекали інші.
“Про це люди шкодують найчастіше. Коли вони розуміють, що їх життя скоро закінчиться, і озираються назад, вони бачать, що безліч задумів і мрій залишилися нереалізованими. Більшість людей за своє життя не змогли реалізувати навіть половини своїх задумів, і тільки на межі життя і смерті вони зрозуміли, що це стало результатом їх власного вибору. Здоров’я дає таку свободу, про яку мало хто замислюється до того моменту, коли воно раптом зникає”.
2 . Шкода, що я занадто багато працював.
“Я чула це практично від усіх чоловіків, за якими я доглядала. Вони жалкували про те, що пропустили юність своїх дітей і проводили недостатньо часу зі своїми дружинами. Жінки теж нерідко зізнавалися, що шкодують про це, однак, оскільки багато з них належали до старшого покоління, більшості з моїх пацієнток не потрібно було брати на себе обов’язки головного годувальника сім’ї. Всі чоловіки, за якими я доглядала, щиро жалкували про те, що витратили велику частину життя на роботу”.
3 . Шкода, що мені не вистачало сміливості відверто висловлювати свої почуття .
” Багато людей придушували свої почуття, щоб зберігати мир у відносинах з оточуючими. У результаті вони вели досить посереднє існування. і так і не змогли стати тими, ким могли б стати. Багато з них захворіли через те, що постійно відчували внутрішнє незадоволення собою і своїм життям”.
4 . Шкода, що я так мало спілкувався з друзями.
“Часто люди не усвідомлювали справжню цінність старих друзів до того часу, поки вони не виявлялися на порозі смерті, або коли їх вже неможливо було відшукати. Багато з них були настільки стурбовані деталями і проблемами свого власного життя, що в якийсь момент переставали підтримувати відносини зі своїми кращими друзями. Вмираючі люди часто відчували глибокий жаль через те, що не приділяли дружбі тієї уваги, яку вона заслуговувала. Перед смертю всі відчувають тугу за своїми друзями”.
5 . Шкода, що я не дозволяв собі бути щасливим.
“Дивно, але вмираючі досить часто жалкують про це. Багато хто з них до самого кінця не розумів, що щастя – це питання вибору. Вони все життя дотримувалися старих засад і звичок. Так званий комфорт добре знайомого просочував їх емоції і їх фізичне життя. Страх перед змінами змушував їх прикидатися перед іншими людьми і перед собою, що вони задоволені своїм життям, хоча в глибині душі їм дуже хотілося щиро розсміятися і повернути в своє життя безпосередність”.
Життя це вибір. Це ВАШЕ життя. Вибирайте свідомо, вибирайте розсудливо, вибирайте чесно. Вибирайте щастя.
Автор – Бронні Вер
