Сімейне життя – особиста справа кожної людини. Але у взаєминах є загальні правила, які полегшують життя всім нам. Такий досвід з’являється тільки єдиним правильним способом – методом проб і помилок. Автор Ольга Цибакіна поділилася своїми порадами, і нам здається, це буде корисно прочитати кожному:
Дивно, але позаду 12 років шлюбу. Наскільки себе пам’ятаю, ніколи не ставила собі цілей неодмінно вийти заміж, народити дітей, і жити життям «тітки» до кінця днів своїх. Навпаки, цілі на життя були грандіозні, напевно, як у багатьох 15-17 літніх підлітків, які думають, що все життя попереду і «все ще встигну».
Дуже хотіла домогтися результатів у спорті, виграти неодмінно олімпійське золото, і виїхати жити в іншу країну. Заміжжя в плани входило як черговий необхідний життєвий етап, з розряду «народився-вчився-одружився».
Але ніколи не розуміла ажіотажу навколо «уярмити мужика, обов’язково багатого». Ніколи не розуміла ажіотажу навколо «я хочу вийти заміж». Ніколи спеціально не шукала собі чоловіка, роблячи все можливе і неможливе, щоб на мене звернули увагу. Але, по-чесному, в спортивній тусовці з цим проблем не було.
Моїм цілям так і не судилося збутися, життя, як зазвичай, внесло свої корективи. Спортивна травма поклала кінець моїй кар’єрі, моєму олімпійському золотові. Довелося повісити шиповки на стінку.
Почалося вільне від спорту життя. Але це не привело до гуляння ночами, якогось неприборканого стилю життя, не було алкогольних вечірок та інших «принад» підліткового віку. Спорт привчив до поміркованості в усьому, до режиму, до дисципліни.
Будучи ще студенткою, зустріла свого майбутнього чоловіка. При цьому ніколи не замислювалася про те, скільки мені судилося прожити в шлюбі. Я розуміла, що життя може змінитися в будь-яку хвилину. Як в спорті. Сьогодні ти відомий спортсмен, чемпіон і переможець, а післязавтра ти отримуєш серйозну травму, і чемпіон і переможець вже хтось інший.
Пам’ятаю, як тренер мені завжди говорив:
“Щоб вигравати, ти повинна бути на голову сильніше за інших. Не виходить, не можеш – немає таких слів. Вставай і роби. Роби те, що можеш на даний момент і роби по максимуму.”
І, мабуть, звичка думати, як чемпіон, намертво врізалася в мій світогляд. Це можна порівняти з внутрішнім критиком. Якщо твій внутрішній критик мовчить – значить, зробила по максимуму, якщо відчуваєш, що «схалявила» – потрібно доробити.
І під вічним чуйним керівництвом внутрішнього критика і проходить моє сімейне життя.
Все як у всіх: і закоханість, і романтика, і пристрасть, і страждання, бували періоди притирання один до одного, пізнавання один одного в побуті, в спільному проведенні часу, бували періоди розбіжностей, нерозуміння, образ одне на одного. І шпалери клеїли, і відпочиваємо завжди разом. Хотілося і розлучитися і повбивати один одного. Все як у всіх.
І ось я вже 12 років заміжня, і готова поділитися 12 висновками щодо цього процесу:
1. Любов проходить
Так-так, любов проходить. Саме та, що так нав’язують в суспільстві, і справжнє ім’я якої – любовна залежність. З божевільними емоціями, стражданнями, слізьми, з душевним болем і неможливістю думати ні про кого, крім об’єкта такої «любові».
У відносинах має бути ДОБРЕ. Без істерик, виносу мозку, емоційних гойдалок, адреналінових вприсків після пропущених повідомлень, без битих тарілок і ходіння «пожити до мами», без надриву і безсонних сопливо-слізних ночей після чергового скандалу.
У відносинах має бути СТАБІЛЬНО. Це не означає, що нудно. Значить, що ти впевнений хоча б на 80%, що твій партнер не викине карколомний фортель, коли ти до цього абсолютно не готовий.
У відносинах має бути СПОКІЙНО. Коли ти йдеш додому і знаєш, що там все нормально, що ти не нарвешся на агресивно-п’яного чоловіка і не отримаєш по морді.
«Вибрики можуть бути присутніми, безсумнівно, але загальний фон довготривалого шлюбу – рівно-спокійний. Якщо це не так, то у одного з подружжя – емоційна залежність.
2. Життя в шлюбі – це не одне велике свято
Не буває довго і щасливо без перерви на обід і вихідні. Не буває радісно і захоплено без перерви на Великдень і Новий рік. Бувають хвороби, погане самопочуття, втома і роздратування, злість і образи. Бувають зриви, лайка, неприємності і труднощі. Питання тільки в тому, наскільки довго подружжя готові застрягати в цих ситуаціях.
3. Подружжя дійсно повинні бути одного соціального рівня
Попелюшка і Принц – це не більше, ніж казка. Романтична нісенітниця, якою дівчаткам забивають голову з дитинства. І нерівні шлюби найчастіше закінчуються розлученням. Хімія закоханості може штовхнути людей один до одного. Але коли закоханість проходить, назовні вилазять всі різниці у вихованні, менталітеті, відношенню до життя, до грошей, до роботи, до дітей і інших проявів життя. Все, що показують в кіно – нежиттєздатно, а спроба наслідувати це закінчується грандіозним провалом.
4. Подружжя повинне розвиватися разом
Не можна зупинятися на досягнутому. Ні тому, ні іншому. Якщо чоловік і дружина в принципі не розвиваються по життю, підсумок сумний. Того, хто заважає рости – кидають. Рано чи пізно. Дружина, застрягла в каструлях, пелюшках, дітях, так само як і чоловік, основними інтересами якого є пиво і телевізор – баласт, який буде скинутий. Без варіантів.
Звідси ще висновок – не можна забороняти людині розвиватися. Не важливо в чому. Танці, гітара, сноуборд, шахи, 101 спосіб приготувати курку – будь-яке заняття, де людина хоче домогтися результату. Оптимально – розділити інтереси своєї половинки, добре – не заважати.
5. Дружина не повинна повністю розчинятися в чоловіку і дітях
Я спочатку приділяю час собі, потім чоловікові і дитині. Жінка, що зрадила своє Я заради чоловіка – швидко набридає і стає тягарем. Не можна повністю розчинятися в сім’ї, не можна жити тільки бажаннями чоловіка, не можна думати тільки про каструлі і дітей. «Тітка» не цікава нікому. Цікава особистість поруч з собою, яку хочеться вивчати, з якою хочеться розмовляти, знати думку. А «тітка» на кшталт дивана, адже нікому не прийде в голову цікавитися думкою дивана.
6. Один одного потрібно приймати
На глибинному рівні. Можуть дратувати деякі звички, можна бути незгодним з деякими проявами характеру. Можна мати різні погляди на деякі проблеми, на процес виховання дітей. Але на глибинному рівні людина повинна бути прийнятою. З усіма «заморочками», з «тарганами» і іншою живністю. Тобто потрібно дозволяти людині бути такою, якою вона є. Можна, звичайно, намагатися її переробити, але з рештою прийняти. І щоб «переробка» була тільки лише як додаткова опція. Буде – добре, не буде – теж добре.
7. Чоловік повинен бути потрібен, і в той же час вільний
В останні роки живу саме за цим принципом. Не боюсь, що чоловік може піти, тому що він, як і будь-яка людина, має право на краще для себе життя. Без мене. Це нормально. Так само як і я маю право на краще для себе життя. Без нього. Так, буде зламане попереднє життя, будуть труднощі, але катастрофи не станеться. Не можна насильно утримати людину біля себе. Тому потрібно вчасно зняти рожеві окуляри, забути назавжди фразу «житимемо разом довго і помремо в один день» і бути готовим до всього. Це не означає, що жити в такому стані постійно. Це означає знати, що в будь-який момент людина може піти і не спокушатися на цей рахунок.
8. У кожного можуть бути свої інтереси і бажання
У кожного має бути право на особистий простір і особистий час. У кожного повинні бути свої фінанси. І це нормально.
Це аксіома відносин. Так повинно бути, і це не обговорюється. Не потрібно тягати чоловіка на шопінг, як і не потрібно неодмінно бути на чоловічий риболовлі. Особистий час має бути у кожного, і істерика як спроба позбавити цього часу – привід задуматися про відносини.
У мене, наприклад, такий особистий час – це час тренувань, йоги, бігу. Можу поїхати одна на озеро, щоб посидіти, подивитися на воду, подумати.Так само є час на читання книг, на інші справи. Чоловік спокійно ходить в баню, на зустрічі з друзями, їде на риболовлю на кілька днів. Ніхто ні за ким не стежить, істерики не влаштовує. Всі задоволені, всім добре.
Так само у кожного повинні бути свої фінанси. Без права чоловіка вимагати звіт про їх використання. Принизливо просити на прокладки, так само як і на цигарки.
Особисто ми з чоловіком маємо ряд обов’язкових статей витрат на сім’ю щомісяця. І ці витрати як би поділені між нами. Я точно знаю, які з них повинна оплатити я, а чоловік оплачує «свої» витрати. Все, що у кожного залишається, витрачається на його власний розсуд. Я не вимагаю від чоловіка звіту про витрати, так само не звітую про своїх.
9. Довго живуть в шлюбі люди з близькими темпераментами
Коли у одного шило в попі, а інший, як Ємеля, тільки на печі лежить, і не підняти його, тоді цьому шлюбу навряд чи судилося стати довгим. Можна згладити деякі відмінності в темпераменті, можна підлаштуватися під характер і швидкість життя іншого. Але якщо ці швидкості полярні, то ваш «феррарі» життя навряд чи довго втримаєш поруч з ледве пихкаючем запорожцем.
10. У будинку обов’язково має бути тварина
І бажано теплокровна. Кішка, собака, хом’як, то, кого можна потискати-помацати. У різний час у нас жили кішки, собаки, іноді і ті й інші одночасно. І зараз живуть дві собаки і щур-сфінкс.
11. Секс в шлюбі не головне
Божевільного сексу, пристрасних ночей і романтики, як раніше, неможливо мати після 12 років шлюбу, навіть після 3 років все затихає і переходить в більш спокійний рівень. Для того, щоб зберігати високий рівень бажання партнера після багатьох років, проведених пліч-о-пліч, потрібні дуже сильні емоції, яких в принципі бути не може. Тільки якщо один з подружжя не страждає любовною залежністю. Тоді він, так, може хотіти пристрасті і вогню. В такому випадку чоловік чи жінка живе з ним з розрахунку, зі зручності, з небажання нічого міняти.
Але зазвичай, в нормальних, чи не проблемних відносинах, секс відходить на другий, а то й на десятий план, і справді не є головним в шлюбі.
12. Рішення повинні прийматися разом. Але при цьому жінці не потрібно лізти в суто чоловічі справи
Дрібні, повсякденні справи не вимагають узгодження. Але якісь великі покупки, доленосні рішення мають обговорюватися. І рішення приймають двоє. Ніяких «я вирішив (ла), сказав (ла), тому так і буде».
Як виховувати дитину, куди поїхати у відпустку, «давайте заведемо собаку», яку машину купити – це обговорюється. А ось лізти, наприклад, в бізнес чоловіка – не бажано. Максимум висловити свою думку, якщо запитують.
І найголовніше для довготривалого шлюбу – це бажання йти на компроміс, слухати і чути один одного, залишати можливість побути на самоті, не зливатися один з одним як сіамські близнюки, а залишати собі і іншому простір для маневру.
А взагалі сімейне життя – це поєднання любові, довіри, взаємодопомоги, толерантності та сили волі. Порядок всього перерахованого змінюється кожні кілька років.
При цьому ми ніколи не робили цього в сімейному житті:
- Не били тарілки і не били меблі
Максимум що можна домогтися такою поведінкою – це зайвий «головний біль», незаплановані фінансові витрати і відмова при цьому від якихось потрібних покупок або розваг. Та й потім, не можеш впоратися з емоціями – «піди побийся головою об стінку», як говорила моя бабуся. - Не рвали фото, одяг та інше
Те ж саме, що в пункті вище. Дурість, ось як це називається. - Не йшли пожити до мами
До мами йдуть пожити дівчатка і хлопчики, що не подорослішали, неважливо в якому вони паспортному віці знаходяться, і які не можуть нести відповідальність за свої вчинки і рішення. - Не намагалися робити навмисно болючіше один одному
Лаються в сімейному житті всі. Але не опускатися до рівня «базарної баби», яка так і норовить вдарити якомога болючіше – це ознака хороших відносин. І хто в ролі «базарної баби», це питання вторинне. - Не маніпулювали дитиною
Ніколи і ні за яких обставин. У відносинах дорослих дітям не місце. І на моє глибоке переконання, тільки ідіоти можуть робити дитину розмінною монетою в свою невдалому житті.
