Дружина одного бідного чоловіка готувала масло, а він продавав його в місцеву бакалію. Жінка надавала маслу форму кола, вага якого становила один кілограм. Отримана виручка була непоганою підмогою для сім’ї.
Але одного разу бакалійник став сумніватися в чесності бідняка, який продавав йому масло, і вирішив зважити куплені кола. Виявилося, що кожен із них важив не кілограм, а 900 грамів. Це дуже розсердило чоловіка.
Наступного ранку, коли той жебрак знову прийшов до магазину, бакалійник гнівно сказав:
– Більше не носи мені свою олію! Я в тебе нічого не куплю, шахраю! Ти казав, що круги важать по кілограму, тоді як насправді в них 900 грамів. Я не дозволю себе дурити!
Бідолаха помітно розкис, потупив погляд і сказав:
– У нас, хазяїне, немає ваг… Мірою мені завжди служив кілограм цукру, який я колись купив у тебе. За ним ми з дружиною і робили масло…
МОРАЛЬ: Завжди пам’ятай, що твоєю мірою вимірюватимуть і тебе.
