На старих швидко перетворюються…
- через хворобу, що руйнує організм,
- через удари долі й тяжкі поневіряння, випробування,
- і за власним бажанням, нехай і неусвідомлюваним.
Ось третій випадок можна спостерігати найчастіше. І цю ситуацію можна виправити, ми можемо її усвідомити й виправити.
Одна прекрасна жінка поділилася історією. Її батьки в п’ятдесят років сказали: “Ми втомилися. Ми вже старі. Нам нічого не треба. Будемо доживати своє життя, не обтяжуючи себе особливо. Нехай іде як іде. Ми старі вже!”.
Вони продовжували жити і працювати, але без зусиль. І перестали ставити цілі. Урізали витрати, щоб не надриватися. І справді швидко перетворилися на старих. Прожили довго ще. Але старими.
Третя причина швидкого старіння – це установка. “Стан готовності, схильності людини до певної програми поведінки в конкретній ситуації” – ось що таке установка.
Якщо в суспільстві є негласне правило віку старості, – наприклад, після 50 років людина вважається старою, – якщо в сім’ї старими вважалися після того, як народжувалися онуки, якщо старим вважався той, хто вийшов на пенсію або втратив здатність народжувати дітей, людина переймає цю установку. Навіть не думаючи про це. І починає стрімко старіти.
Ба більше, людина вживає заходів, щоб перетворитися на старого. Знаєте, як у кіно молоді актори зображують людей похилого віку? Вони горбляться. Опускають безсило руки. Йдуть човганою ходою, чи не так? Говорять слабким деренчливим голосом. Надають обличчю старечий вираз. І переодягаються в старечий одяг.
Самі перетворюються зовні. І відмінно грають роль старих. І в суспільстві було прийнято переодягатися. Знімати яскраві сукні та широкі сорочки, жінки надягали хустки, халати, одяг вибирали сірих і темних кольорів, щоб відразу видно було – це стара. Або старий. Їм уже нічого не треба від життя. Вони доживають свій вік.
І в нас у підсвідомості живі ці установки. Є ознаки, які вказують: ви стали перетворювати себе на старого або на стару.
1. Старість філософ Сенека визначав як “втому”. Старість – це не старість, старість приходить значно пізніше. Втома від життя, бажання припинити активну діяльність, скарги на втому, на те, що “все набридло” – це закликає старість. І програма старіння активізується. Скарги на втому – занурення в старість.
2. Людина перестає купувати собі новий гарний одяг, не слідкує за модою, їй байдуже, у що вдягатися. Вона схильна доношувати старе, – так і в народі було. Навіщо витрачатися на красиві нові речі, он скільки старих є. Їх треба доносити.
3. Людина не переймається своєю привабливістю. Вона перестає стежити за собою. Навіщо старій фігура і свіжа шкіра? Це не відповідає ролі. Навіщо манікюр, масажі, дієти, вправи? Абсолютно байдуже, подобаєшся ти комусь чи ні.
4 Навпаки, старій людині не треба нікому подобатися. Хіба що своїми моральними якостями. А зовнішність треба приховати або трохи понівечити, як у “Легенді про Нараяму” молода ще жінка вибила собі зуби. Їй потрібно було перетворитися на стару.
5. Людина відмовляє собі в розвагах і задоволеннях. Навіщо кудись їхати, йти, стрибати, милуватися новим, свята влаштовувати? Це зайве. Краще посидіти на лавочці, попліткувати, залишитися вдома перед телевізором, а гроші зберегти.
6. Непотрібні заощадження – теж заклик до старості. Людина перестає витрачати на себе гроші, тільки на необхідне. І вона відкладає кожну копійку, – гроші знецінюються. На що збирає людина – вона й сама іноді не може пояснити. А потім розуміє, що збирає на похорон. І для спадкоємців намагається щось залишити, не думаючи вже про себе.
7. І у розмові людина часто вживає слова: “я вже старий!”. Спочатку вона це говорить кокетливо навіть. Але слова запускають програму старіння. Установку – “Я вже старий. Дорогий організм, скоріше починай старіти, пора!”. І оточуючі бачать людину старою, – вона ж сама це сказала. Хоча можуть палко переконувати, але це звичайна ввічливість…
Говорити “я старий” все одно що говорити “я хворий”. Формується установка для організму, який слухняно підкоряється команді.
8. Людина перестає жити своїм життям. Йому більше цікаве життя інших, іноді – абсолютно незнайомих людей. Вона палко обговорює чужі особисті стосунки, з хворобливою цікавістю копирсається в чужій білизні, засуджує, смакує, починає невідривно читати “жовту пресу” та дивитись різні “ток-шоу” з відвертими й непотрібними подробицями.
Хочеться підглядати і роздивлятися. Обговорювати й засуджувати. Пліткувати… І що більше дивишся на чуже особисте життя, то менше свого. А потім свого нічого не залишається…
9. Людина перестає стежити за голосом. Вона говорить або жалісливо, ниючим голосом, або каркаючим, роздратованим, злим. Втрачається мелодія мови, зникає плавність і краса. Ниття, скиглення, стогнучі інтонації, хрипка мова – вони теж вказують на початок старіння. На активацію програми старості.
І всі ці речі в нашій волі і в наших руках! Треба зрозуміти, усвідомити, що ви формуєте установку, потрапили під владу “програми старості”, взялися грати роль старого. Треба зупинитися. І відстежувати свої вчинки і думки, свої слова і ставлення до грошей.
Бо до дряхлості ще далеко! І немає двох справжніх причин старіння: хвороби та страшних поневірянь.
А решта багато в чому залежить від нас і від нашого оточення. Якщо вам наполегливо намагаються навіяти думку, що ви старий – подивіться, навіщо це роблять. І хто це говорить. Вас навмисно намагаються позбавити сил. Або занурити в рабство і безнадію.
Але ніхто не може це зробити краще, ніж ми самі. Ми самі себе старимо. Тому посилимо увагу й пильність. І змінимо внутрішню установку.
