У житті кожного з нас існує велика кількість справ, які ми постійно відкладаємо на потім. Думаємо, що встигнемо. Але разом зі справами найчастіше ми відкладаємо на потім і саме життя.
Є таке поняття – синдром відкладеного життя. До цього синдрому схильні практично всі. Адже ми живемо так, немов у нас попереду, щонайменше, ще років двісті…
Ми плануємо, мріємо зробити те, чого нам так хочеться, але дуже часто здійснення наших планів і мрій добровільно замикаємо в шафу з красивою табличкою «ПОТІМ». Коли буде це потім, звичайно, ніхто з нас напевне сказати не може, але приблизний час відомий кожному.
«Ось влаштуюся на роботу, тоді…» , «ось виростуть діти, тоді…», «ось закінчу цей проект, тоді…» , «ось отримаю премію, тоді…» , «ось закінчиться криза, тоді…» , «ось настане новий рік, тоді… » – я думаю, до цього набору ви можете додати, щонайменше, з десяток своїх фраз.
Якщо ми щось відкладаємо на потім, значить вважаємо, що або це ще встигнемо, або зараз ще не час для цього. Не час міняти роботу, тому що криза. Не час їхати у подорож – поки не заслужили. Не час займатися своїм здоров’ям – ще не достатньо погано себе почуваємо. Не час розважатися – ще не виконані всі тисячі справ на сьогодні. Не час насолоджуватися життям – бо ще не час…
Ми живемо так, немов готуємося до справжнього життя, яке, звичайно, ще попереду. Але поки ми з головою занурюємося в цей нескінченний процес підготовки, життя непомітно проходить.
І ось з тугою озираємося ми на прожиті роки і розуміємо, що за цією нескінченною метушнею і згадати-то нічого. Життя начебто було, але нічого яскравого в цьому житті не було. І прожили ми не справжнє, а відкладене “на потім” життя. Сумно, правда?
Не відкладайте на потім те, що можна зробити зараз. Вирушайте в походи, відвідуйте нові місця, не уникайте знайомств з новими людьми. Сходіть в кіно чи театр. Стрибніть із парашутом. Зателефонуйте, нарешті, старому другу. Почніть відвідувати секцію рукопашного бою або бальних танців. Почніть читати книгу, на яку ніколи не мали часу.
Досить відкладати своє життя на потім. Живіть сьогодні!
Адже життя – це не генеральна репетиція.
