Жив один чоловік і жив він не дуже добре – плутано. Вирішив взятися за розум, робити добрі справи, спасати душу. Робив їх, робив, а особливої зміни в собі на краще не помічав.
Якось він йшов по вулиці, бачить – у однієї бабусі гудзик з пальто обірвався і впав на землю. Побачив і думає: “Та чого там! Гудзиків у неї ще вистачить. Не піднімати ж! Нісенітниця якась!” Але все-таки, нарікаючи, підняв ґудзик, наздогнав стареньку, віддав їй його і забув про це.
Потім він помер, і бачить: ваги – зліва зло лежить, тягне вниз, а праворуч нічого немає, порожньо! І зло перетягує.
“Ех, – каже собі чоловік, – і тут не пощастило!”
Дивиться, Ангели гудзик кладуть… І чаша з добрими справами переважила.
“Невже один цей гудзик всі мої злі справи переважив?” – Здивувався чоловік. – Скільки добрих справ я зробив, а їх і не видно!”
І почув, як Ангел говорить йому:
“Через те, що ти пишався своїми добрими справами, вони і пропали! А ось саме цього гудзика, про якого ти забув, вистачило, щоб ти від загибелі врятувався!
