«Вік – це коли гірше зі здоров’ям, але легше зі свободою»
Мамин вислів. Ноги її ходять важче, але тільки туди, куди вона хоче…
Вередує іноді. Знатно. Це вона теж собі дозволила з віком. Раніше імітувала, як майже всі ми, «вічна бадьорість», «дякую, у мене все чудово!». А зараз чесно визнає, що не все і не завжди чудово. Як не дивно, це йде їй на користь: чесно визнати емоційний спад, прожити його, не витираючи пил, не готуючи гаряче, а вимикаючи наглухо телефон. А потім відновившись, відпочивши знову поринути у вир життя. Зараз, у її 70, мама здається мені більш психологічно здоровою, ніж я у свої 37 чи вона у 50. Вона вільна від будь-яких забобонів, від будь-яких соціальних шаблонів, від будь-яких пліток за спиною. Плювати хотіла.
Говорити з нею – задоволення. Гостра, іронічна, завжди в темі. Мені подобається. І я точно знаю, дивлячись на неї, що важливо в собі виховати вже ЗАРАЗ, у молодості.
Навчитися ніде не бувати з ввічливості або тому що покликали, а тобі нецікаво…
Не виправдовуватися. Спокійно казати «ні» і відкривати цікаву книгу…
Продовжувати любити несамовито дорогі парфуми і нові сукні…
Не зупиняти те, що все одно піде, як не хитруй.
Плекати в собі свободу і вміння бути з собою. Коли ти вмієш бути з собою, з тобою хочуть бути всі.
Жити на своїй хвилі і не слухати тих, хто читає вам лекцію про те, як потрапити на чужу… Хвиля – вона лише ваша!
