Дуже мудра стаття психолога Ольги Валяєвої про те, як складається доля дітей, чиї батьки вирішили, що житимуть лише “заради них”.
Радимо прочитати всім батькам!
Даруючи дитині любов, не варто забувати і про себе, інакше ця нездатність любити себе передається і їм, прищеплюючи на ходу безліч комплексів від завищених вимог батьків.
“Благаю вас, не живіть заради дітей! Їм не тільки це не потрібно, їм це шкідливо… Скільки поламаних доль, розбитих сердець, образ і непорозуміння! Я бачу жінок, які відмовляються від усього в житті заради дітей. А потім я бачу тих дітей, заради яких від усього відмовлялися. Видовище це сумне …
Мама виростила Ваню одна. Вона так і не вийшла заміж, вкладала всі в сина, купила йому квартиру, оплатила університет. Він став чудовим чоловіком, успішним. Ось тільки йому вже п’ятдесят. Він ніколи не був одружений, у нього немає дітей. Все життя намагався повернути мамі неоплатний борг. Не вийшло.
Батько Оксанки працював вдень і вночі заради дітей. У нього були великі плани – особливо на доньку. Вона була здатною. І він мріяв, що вона стане лікарем. Накопичив їй на університет. А вона відмовилася. Вона захотіла жити своїм життям. По іншому. Хотіла стати художницею. Тоді тато спробував її напоумити – і виставив їй рахунок. Порахував туди все – скільки коштувало її навчання в школі, гуртки, одяг, їжа. І зажадав ці гроші повернути. Чи треба говорити, що Ксюша більше свого батька не бачила? Минуло вже більше тридцяти років з того дня …
Мама заради Іри відмовилася від особистого життя. Після розлучення не ходила на побачення, боялася травмувати дочку. Дочка виросла і не може залишити маму. Не може ходити на побачення. Не може навіть припустити думку про те, щоб залишити маму і зайнятися своїм життям. Ірі вже сорок. Жодного разу не була заміжня. Дітей немає.
Батьки Ігоря та Жені були дуже і дуже хорошими. Вони робили все для дітей, все, що могли, і навіть те, чого не могли. Сім’я завжди здавалася дружною, сімейні свята, відпустку. Тільки у всьому цьому батьківстві вони втратили подружжя. Їх більше нічого не пов’язувало. Вони прожили разом тридцять років, як тато і мама. А потім, коли діти пішли, просто розлучилися. Женя досі не може отямитися від цього найбільшого обману. Їй уже тридцять сьомій, але заміж вона не хоче. Боїться повторення такої ж сумної історії. Адже мама після розлучення дуже швидко згасла.
Гоша – пізня дитина. Над ним завжди тряслися, його опікали, про нього піклувалися, навіть занадто. Сказати по правді, його мама просто зневірилася чекати принца і вирішила народити дитину для себе. А потім вона вирішила, що через Георгія збудуться всі її мрії. Вона всіляко намагалася зробити його вундеркіндом. Він займався кількома мовами, ходив у безліч гуртків, грав на арфі … Мама пишалася ним, і гостям завжди просила зіграти що-небудь. Арфа це ж дуже екзотично! Гоше вже за сорок. Він в розлученні. Його дітей виховує інший чоловік. І Гоша не проти. Він досі не знає, чого хоче він сам. Він не став вундеркіндом. Він не витримав і зламався. Зараз він просто п’є. До роботи, замість роботи і після неї. Мама цього вже не бачить.
Мало таких історій і чи багато серед них веселих і радісних? Коли дитина стає сенсом життя, це занадто важко для неї. Її немов засовують в кімнату, в якій одного разу скінчиться повітря. Спочатку так жити можна, але поступово ти починаєш задихатися. Задихатися в такій любові і турботі.
І мало того, що ти двадцять років – або хто скільки – живеш в задушливій життєвій пустелі, найчастіше ти залишаєшся ще й повинен. Тобі приносять рахунок, хоча здавалося, що ти просто прийшов у гості. І з радістю допоміг би господарям – сам, за своєю ініціативою. Але коли тобі на тарілочці приносять рахунок за ці самі двадцять років, коли кожен вдих обпікав все всередині
Далі є варіанти. Дитина може оплачувати ці рахунки вічно. Як Іра або Ваня – з історій на початку статті. Або влаштувати протест – почати пити, розірвати всі зв’язки – як Гоша і Оксанка … Рідко хто здатний зрозуміти і прийняти таке ставлення батьків. Прийняти і зрозуміти, і при тому не жертвувати своїм власним життям, своїми інтересами.
Тому я благаю вас, не живіть заради дітей! Знайдіть собі інший сенс життя, знайдіть інший сенс в материнстві і батьківстві. Щоб маленькі хлопчики і дівчатка, що приходять на цю планету, не ставали досі заручниками і жертвами вашої «благодійності» і опіки.
Нехай ростуть як Бог дасть. Скільки дає і що дає – того і досить. У когось є мільйони, а хтось живе «від зарплати до зарплати», у кого як… На дитину та її виховання це не повинно впливати – що є, то є.
Любіть свого чоловіка. Діти виростуть, а він залишиться з вами. Ви можете подати дітям приклад стосунків, щоб їм хотілося сім’ї, дітей. А можете відбити все бажання, якщо будете схиблені на дитячих проблемах, ігноруючи потреби чоловіка.
Любіть себе. Не забувайте про себе в гонці за дитячим щастям. Не відмовляйтеся від сукні заради нового робота. Не міняйте свого косметолога на репетитора. Якщо ви самі про себе не подбаєте, то що ви зможете дати іншим? Який приклад? Яку любов? Звідки?
Шукайте сенс життя далі матеріального пласта. Це життя одного разу закінчиться, навіть якщо зараз не хочеться про це думати. Духовна практика, релігія, молитви… Ви можете черпати сили там, замість того, щоб тягнути все це з дітей.
Не живіть заради дітей, я вас благаю. Коли мені зустрічаються люди, яким батьки віддали все і навіть більше, мені дуже боляче дивитися їм в очі. Я багато в чому впізнаю себе і свій біль. Я бачу ці муки, розбиті серця, спустошені душі. У їхніх очах – крики про допомогу. Біль, розпач, вина… Вони – як і всі діти – дуже хочуть любити своїх батьків. Але тоді вони просто не виживуть…
Дайте вашим дітям можливість жити і дихати. Тоді вони зможуть рости і розвиватися. Туди, куди їм належить за долю. Наша роль, як батьків, проста – вчасно поливати, не закривати від сонця, оберігати від шкідників. А далі дитина, як квітка, вже сама впорається і проявить все найкраще, що в ній вже закладено природою.”
