“У кожній людині є щось добре”. Спираючись на цю істину, людина тим самим починає виправдовувати іншу, в той час як це не її завдання. Говоримо зараз не про те, щоб не давати права на помилку, а про те, що йти на поступки, прояснювати подальші стосунки можна там, де рух назустріч одне одному одночасний і потрібен для обох партнерів. Тому завдання примирення належить тому, хто вчинив підлість, а не тому, хто вже заочно йому у всьому пробачив.
“З іншими він мерзотник, а зі мною котик”. Це тимчасово. Якщо у людини важкий характер, якщо вона не поважає інших людей, нехтує їх людською гідністю, то рано чи пізно це поранить і вас.
“Бідні — добрі, а багаті — злі”. Не гроші роблять людину дріб’язковою, а внутрішня етика. Це просто вибір людини, її стійкість і, можливо, виховання. У цій істині, до речі, заховано багато установок бідності, і якщо це не прояснювати для себе самостійно, то скільки б не працювала людина, вона буде залишатися в однаковому матеріальному становищі.
“Треба вміти довіряти”. Найперше собі. А ще вміти слухати себе і захищатися. У житті дуже мало гарантій, і довіряти можна тим, хто виправдає цю довіру. Часто логіка спотворюється, особливо в стосунках, і з’являється ілюзія, що якщо я буду довіряти партнеру, то він буде добре зі мною поводитися. Ні, він буде робити так, як йому буде зручно, а вашу довіру може бути зранено.
“Родичів треба любити”. Ми не вибираємо рідних, але люди сходяться, виходячи зі своїх цінностей. Можна любити рідних, але це не зобов’язує прощати їм все і приймати кожен їх прояв. Ніхто не скасовував здорових особистісних кордонів. Люди різні, в тому числі й серед родичів.
“Родичі — це близькі люди”. Якщо так, то вам дуже пощастило, адже близькими стають ті, хто близькі по духу. Родичі — це насамперед просто люди, і серед них можуть зустрічатися різні характери й долі. Не треба брати від життя всього.
“Всім воздасться”. Надія на вищий трибунал — це пасивна агресія, виражена в максимально пасивній формі. Кожній людині треба вміти себе захистити. Про добрі вчинки варто говорити, навіть якщо їх зробили ви самі, тому що це підвищує впевненість в собі та в інших людях теж. А якщо ви завдаєте зло іншим людям, не варто очікувати, що вас за це будуть любити та прощати. До того ж світ простіший, і обов’язково зустрінеться той, хто не стане чекати вищої справедливості.
“Він виправиться”. Ні, він просто така людина, і це його особистий вільний вибір. Ваш вибір буде полягати в тому, чи залишатися з такою людиною, не намагаючись її виправити.
“Я кажу це тому, що бажаю тобі добра”. Здається, що для всіх людей поняття добра одне, але це не так. І ніхто не знає як влаштоване життя іншої людини, іноді навіть вона сама, і чим для неї є добро.
“Кожен має право висловити свою думку”. Так, але тільки якщо думку запитали. Дії людини — це її справа. І її право на граблі.
“До порад треба прислухатися”. Чужим життям завжди живеться простіше, адже збоку краще видно. Одного разу мені розповідали історію про мудру жінку, яка найкраще за всіх розбирається в стосунках, і що до її порад потрібно прислухатися. Після розмови я дізналася, що жінка заміжня вп’яте. Ну як кому, але для мене це не мудрість, і поради її теж мені не підійдуть просто тому, що у мене інші цінності. Тому до яких порад як прислухатися, що саме з них брати для життя, а що ні, всі ці кроки не можна пропускати.
“Це доля». Ні, це виправдання і небажання прийняти відповідальність за своє життя на себе.
