Зрозумійте одну просту річ…
У боротьбі переможе той, хто не зрадив…
Кажуть, що найлютіший і найнебезпечніший ворог — це наш колишній друг. Адже вороги про нас нічого до ладу не знають, навіть якщо стежать. А вони завжди стежать. Вони не знають наших серцевих таємниць, наших тривог та прикростей. Не знають хворих місць і завдають навмання своїх ударів. Як у дитячій грі «морський бій». І потрапляють частіше у порожні клітини.
Вороги не знають про наших близьких. Не знають, скільки грошей у нас у гаманці. Не знають, від чого ми плачемо ночами і чого боїмося. Не знають про наші провини та тіні минулого. Ми ж не дурні, щоби ворогам таке розповідати.
А другові близькому, нерозлучному все розповімо. Він усе знає. І потім може безпомилково завдати удару по найболючішому місцю. І всі наші таємниці відкрити, щоб інші могли вдарити. Друг все знає, якщо це був близький друг. І тому з друга виходить найстрашніший ворог.
Та не був він ніколи іншим, така людина. Зрозумійте цю просту річ — він не був нам другом ніколи. Він відчував почуття, які ми помилково сприйняли за дружбу. А це була заздрість, яку він приховував та маскував. Навіть від самого себе.
І в біді, в смутку, коли не було чому заздрити, такий нібито «друг» був поруч. Втішав, підтримував та допомагав. Йому приємно було допомагати та втішати. Легко було на серці. Заздрити не було чому в такі часи.
А за нашого успіху він відводив очі. Він зображував захоплення та радість. Він вітав із тріумфом, але відводив очі. І рука його була липкою, холодною, як лід, просто ми не помітили, коли її тиснули. І вигуки захоплення були надто гучними, театральними.
А потім він утомився відігравати свою роль; надто довго тривав тріумф і точилася п’єса. Він просто втомився. І знайшов привід для ворожнечі – його так легко знайти, якщо треба.
Ми не так подивилися, чи то сказали, ми надто давимо, ми не так поводимося, ми маємо неправильні погляди, ми в різних політичних таборах, — та будь що можна придумати, щоб почалася ворожнеча.
Привід легко знайти. А причина завжди була — заздрість. І замість друга тепер лютий ворог. Озброєний до зубів нашою відвертістю.
Всі плани аеродромів та кількість танків він знає; і де запаси — теж йому відомо. І слабке місце — він знає, де наше слабке місце. І завдасть удару саме туди.
Але надто засмучуватися не варто. Просто тому, що ця людина ніколи не була приятелем. Не був і все. Прикидався. Навіть перед собою вдавався. Якщо став ворогом – не було дружби. А тепер відкрилися справжні почуття та спонукання.
Тож надто переживати не треба. Хоча тяжко на серці. І небезпека велика. Але у боротьбі переможе той, хто не зрадив. Хтось дружив щиро. Хтось вірив. Той і переможе. Зазвичай так буває.
