Коли тобі виповнюється тридцять п’ять з плюсом, всі друзі й знайомі починають делікатно так заспокоювати, мовляв, з роками витримка збільшується, і, як хорошому спиртному напої, це значно додає якості і вартості. Так, дійсно, вони праві: чим більше років, тим більша витримка.
Скільки проблем виникає в житті через те, що не можеш зачекати! Не потерпіти – з цим у наших жінок, як правило, перебір (їх всепрощення часом і зменшити не завадило б), а ось саме – зачекати.
Не розлютитися, коли начальник заслужено відчитав.
Не відповісти в ту ж секунду, коли нахамили в магазині або в транспорті. Не дзвонити людині, яка не проявляє до тебе інтерес.
Не поїхати через годину після сварки миритися до коханого, який сам винен.
Не накричати у відповідь, коли чоловік без попередження на підвищені тони перейшов. І ще багато чого “не”, тому що, коли ти молода, емоцій і гормонів – через край, а любові до себе мало.
Коли ти стаєш зрілою особистістю, навіть ті, кому перш незмінно вдавалося вивести тебе з себе, визнають: “Ну, у тебе і витримка!”.
А ти вже не знаєш, радіти цьому чи засмучуватися. Тому що, з одного боку, витримка – однозначно не ознака молодості, а, з іншого боку, іноді отримуєш неможливий кайф від того, що вмієш керувати собою, що самодисципліна – не порожнє слово, і ти таки можеш це.
У вашому житті, напевно, бувало або буває щось подібне…
Написали одну гнівну смс і хочеться ще вісім навздогін настрочити і все пояснити.
Посварилася по телефону з кимось близьким – розпирає тут же передзвонити і висловитися до кінця, і дзвонити до тих пір, поки твій номер не заблокують.
Не відкрив хлопець двері – будеш дзвонити в дверний дзвінок до тих пір, поки поліцію не викличуть. Відправила останній прощальний електронний лист, а потім ще три більш прощальних, а через два дні – один мировий.
Мамі все висловила, пішла з дому, а завтра ввечері повернулася, бо квартиру зняти – зовсім не казка.
Вирішила з чоловіком розлучитися, заявою в запалі пригрозила, а через день прийшла гроші на чоботи просити.
Грюкнула дверима в кабінеті начальника, через півгодини принесла заяву на звільнення, ніч проплакала, а вранці погодилася на понаднормову роботу не зі своєї посади.
Тим самим вбила всі досягнення від першого кроку, втратила самоповагу і показала себе вкрай неврівноваженою особою. Зупинитися б тоді…
Припинити потік свідомості, коли вирують урагани в душі, дуже важко.
Це вищий клас – таке управління собою.
Той, хто може в потрібний момент просто сказати собі: “Стоп!”, однозначно здатний виграти будь-яку війну і будь-яку партію.
Вам вибирати, що вам допоможе: рахувати до десяти або до ста, множити триста шістдесят п’ять на двісті сорок сім, рахувати всі навколишні червоні предмети.
Або розбити до біса свій мобільник, якщо рука так і тягнеться набрати номер. Або піти поплакати у ванній.
Або вийти на вулицю і обійти свій район раз п’ятнадцять.
Або віджатися від підлоги п’ятдесят разів. Або ще купа способів, щоб привести себе до тями – в почуття власної гідності.
Одного разу в житті настає час, коли ти розумієш, що твоє твоїм буде, і разом з цим приходить спокій.
Ти починаєш ясно усвідомлювати, що кращий вибір може бути далеко не тим, який доля тобі підкидає зараз. Що якщо з якогось приводу хочеться плакати, то це варто робити відразу ж, але всі листи і смс відправляти вранці (якщо на світанку на вулиці не наступить світанок в душі).
Що за твоїми тридцятьма п’ятьма роками, будуть і тридцять шість, і тридцять сім років… І життя не зупиниться: і чоловік гідний зустрінеться, і діти народяться, і робота буде до душі. Що вже про двадцяти п’ять говорити, чого вже там коней гнати?
Схоже, вміти почекати – мало не головний секрет щастя.
Не хапати перший-ліпший варіант, а взяти саме той, про який мріяла, не ляпнути перше, що спало на думку і про що пошкодуєш, а сказати влучно, тонко і в точку – і отримати справжнє задоволення від того, що змогла витримати і уразити ціль.
Тому що правильне рішення – така страва, яку найкраще подавати холодною.
Ви можете заперечити: “А як же емоційний інтелект, якщо свої емоції пригнічувати?”. Не пригнічувати, а усвідомлювати їх і управляти ними, відповідно, допомагати мисленню. Рідкісні рішення, прийняті зопалу, бувають ефективними. Емоційний інтелект – це точно не істерика.
І, найголовніше, твоя витримка народжує повагу до тебе. Це те, чого точно потрібно в житті навчитися.
Автор: Лілія Ахремчик
